Сторінка для батьків

Тренінгове заняття

для батьківських зборів

майбутніх першокласників

Найчастіше батьківські збори проводять у формі звіту, інформування, діалогу. Однак цього недостатньо для формування відносин взаємодопомоги між школою та батьками. На зміну стандартним батьківським зборам «приходять» тренінгові заняття. В умілих руках учителя такі заняття формують дружню атмосферу участі батьків у шкільному житті їхньої дитини. Проте особливої підготовки потребують перші батьківські збори, адже батьки нетерпляче чекають першого дня навчання, першого кроку їхньої дочки чи сина через поріг школи. Тому варто вже розпочинати серйозну підготовку до батьківських зборів тим учителям, хто цього навчального року готується до випуску. А в підготовці вам стане в пригоді тренінгове заняття.

Мета:

• ознайомлювати учасників;

• сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успіш­ної роботи.

Обладнання: пам'ятка «Правила роботи під час тренінгового заняття» (до­даток 1), долоньки з паперу (додаток 3), бланки з тестовими запитаннями (додатки 2 та 4), відео про НУШ (покликання в тексті), резинка для волосся, серветки, паперове сонечко з променями.

Перебіг тренінгового заняття

Організаційний етап

Вправа на знайомство «Вітаю вас!»

(На дошці прикріплено плакат із правилами роботи) (додаток 1 на с. 31).

(Учитель пропонує підійнятися тим, хто вважає, що це стосується 'їх).

Учитель. Підійміться ті, хто має:

·       волосся чорного кольору;

·       гарну усмішку;

·       доньку;

·       сина;

·       вважає себе гарною матір'ю. 

— Підійміться ті, хто прийшов сьогодні на нашу зустріч із гарним настроєм, хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад. Привітайте одне одного оплесками.

Основний етап

Вправа «Розвідники»

Учитель. Поверніться направо. Утворіть пару із сусідом. За 1 хв вам потрібно дізнатися, що у вас із цією людиною є спільного (наприклад, колір очей, склад сім'ї, робота, захоплення тощо).

Тепер утворіть пару із сусідом з іншого боку. Спробуйте відшукати й із ним щось спільне.

Висновок

— Отже, з будь-якою людиною можна відшукати щось спільне, а це допомагає людям спілку­ватися. «Шукайте й знайдете», — казали дуже старі люди. Це полегшує життя людей у колективі, дає змогу домо­витися про щось і, якщо не потова­ришувати, то принаймні

спілкуватися без неприязні.  

Вправа з резинкою

Учитель. Зараз кожен із вас повинен взяти резинку та одягнути її на руку так, як я покажу.

Ваше завдання — без допомоги інших частин свого тіла та пред­метів зняти резинку з руки як­найшвидше.

(Батьки намагаються зробити це, але все не так просто. Через певний час учи­тель пропонує свій спосіб вирішення проблеми).

— Подивіться, як це зроблю я. Підхо­дить до когось із батьків і каже: «Допо­можіть мені, будь ласка».   

— Отже, отримуємо результат значно швидше.

Висновок

— У житті не варто завжди розраховувати лише на себе. Інколи допомога близьких людей є над­звичайно необхід­ною.

Інтелектуальна розминка

Учитель. Ніби вчора дитина вчилася ходити, а сьогодні вона однією ногою стоїть на шкільному порозі. Школа... Зви­чайне життя різко змінюється. На уроці вже не можна робити те, що хочеться, а можна лише робити те, що потрібно.

— Чи готові ви бути батьками першокласника? Цей тест — інтелектуальна розминка для вас, шановні батьки! Перед вами —  10 запи­тань. Ваше завдання — закреслити номери тих запитань, на які ви даєте позитивну відповідь (додаток 2).

Учитель. Скільки у вас закреслених цифр?

Якщо кількість закреслених відповідей 4 або менше, то ви можете оптимістично зустріти перше вересня, ви готові бути батьками першокласника.

Якщо кількість закреслених цифр 5—8, то вам бажано ліпше підготуватися до можливих труднощів.

Якщо кількість закреслених цифр 8—10, то подумайте над своїми відповідями ще раз, можливо, вам варто порадитися з психологом. Для цього ви ще маєте час.

Гра «Серветка»

Учитель. Ми часто чуємо, що в дитинстві дитина «готується» до дитячого садка, пізніше — до школи, згодом — до вищого навчального закладу, потім — до праці. А коли вона живе? Дитячий садок, навчання в школі, вищому навчальному закладі — це і є життя, до нього потрібно ставитися серйозно, з урахуванням потреб, віку ди­тини й можливостей, а не сприймати це як «підготовку» до чогось.

З першокласниками завжди виникає чимало проблем. Чому? Відповідь на це за­питання дізнаємося з гри «Серветка». Перед вами — звичайна серветка. Складіть її навпіл по діагоналі, ще раз навпіл. З двох сторін відірвіть кілька разів. Розгорніть серветку. Покажіть її. Усі серветки різняться. Наші діти так само є різними, непо­вторними. Вони прагнуть усе знати та чимало вміти. Наше завдання — допомогти їм у цьому!

— Якщо поставити в центрі дитину, то хто найближче стоятиме до неї? (Батьки).

Перегляд презентації про Нову українську школу

Учитель. Що таке Нова українська школа? Чим вона відрізняється від нинішньої школи? До чого готуватися вам, батьки? Відповіді на ці запитання відшукаємо, по­дивившись відео про вже створені в цьому новому навчальному році пілотні школи.

(Перегляд відео. Обговорення побаченого).

(https://goo.gle/jeiZFU)

Вправа «Долонька щастя»

(Кожному з батьків дають вирізану з паперу долоньку (додаток 3).

Учитель. Напишіть на кожному пальчику долоньки, яку допомогу ви могли б на­дати вчителеві під час роботи з дітьми.

Тест «Навички дитини» {додаток 4)

Учитель. Хотілося б більше дізнатися про майбутніх першокласників і визначити, наскільки в них розвинені вольові звички — стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятовування, уваги, навичок мислення.

Аналіз результатів

Перший варіант відповіді (А) в кожному запитанні — З бали, другий (Б) — 2 бали, третій (В) — 1 бал. Потім знаходять суму балів, отриманих в усіх 11 запитаннях. Рі­вень сформованості вольових звичок визначають за такими критеріями:

−      високий — 33—27 балів;

−      хороший — 26—22 бали;

−      середній — 21—18 балів;

−      низький — 18 балів і нижче.

Ярмарок Ідей «Щаслива дитина»

Учитель. Психологічно зрілий учень швидко й успішно адаптується в новій шкіль­ній ситуації, із задоволенням навчається. Шкільна зрілість учня залежить від вашої готовності бути батьками першокласника.

Кожна сім'я прагне бачити свою дитину щасливою. Настав час ярмарку ідей бать­ківського проекту «Щаслива дитина».

Отже, що потрібно робити для щастя дитини? (Заздалегідь підготовлене па­перове сонечко з променями. Батьки пишуть на промінчиках ідеї та зачитують).

Ідеї:

·       пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом»;

·       привчайте дитину до праці;

·       формуйте самоповагу;

·       будьте вимогливими;

·       стимулюйте інтелект дитини;

·       навчіть дитину шанувати сім'ю;

·       живіть у приємному оточенні;

·       навчіть дитину спілкуватися;

·       не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самостійно;

·       виховуйте відповідальність і порядність.

Учитель. І найголовніше — безумовне прийняття дитини. Утілення в життя цього проекту принесе у ваш дім радість, взаєморозуміння, щастя.

Підбиття підсумків тренінгового заняття

Гра «Кошик вражень»

Учитель. Що нового ви дізналися під час нашої зустрічі? Що вас турбує? На­пишіть відповіді окремо на аркушах і покладіть їх у кошики відповідно до написів «Дізналися», «Турбує». Ця інформація допоможе нам підготуватися до наступної зустрічі.

Хвилина поезії

Усе незвично. В школу йде дитина. Батьки ведуть за руку в перший клас. Тривога й страх у серденьку постійно, Що буде потім, там покаже час. А на щоці небажана сльозина, Бо як там буде? Парту з ким ділить? Розгублена й налякана дитина, Бо це для неї незбагненна мить. Та ти не бійся, сонечко маленьке, Все буде добре, тільки не страшись. Йди по життю упевнено й легенько І наполегливо та з радістю учись.

Учитель буде щиро й мудро вчити, Розкриє всі дороги і путі. Покаже, як правдиво в світі жити, Як труднощі долати у житті. Навчить всьому найкращому, що треба, І подарує мрію і політ. Прихилить до душі твоєї неба, Щоб ти успішним відправлявся в світ. Іди до школи радісно й щасливо, Стежиною випробувань, удач... Наука — це найбільше в світі диво!. Іди сміливо в школу і не плач...

Учитель. Любіть дитину не за те, що вона гарна, розумна, здібна, відмінник, по­мічник, а за те, що вона є.

Шановні батьки, дозвольте завершити нашу теплу зустріч щирим побажанням добра вашим родинам і залишити на згадку «Пам'ятку для батьків». Пам'ятайте, що поруч із вами існує світ дитинства, що надає не лише турботи та клопоти, а й чималу радість.

БАТЬКАМ ПРО НУШ

Слайд 1

Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті.

Слайд 2

«Сьогодні у нас дві проблеми в навчанні. Перше – це перезавантаженість предметами. Однозначно такого обсягу не може бути. І друга проблема – те, що ми даємо суто навчальний матеріал. Випускник нашої української школи не вміє застосовувати набуті знання у житті. Він як фарширована риба, розумієте? Нібито і риба, але не плаває».

«Всі ми генії. Але якщо ви будете оцінювати рибу за її здатністю лазити по деревах, вона проживе все життя, вважаючи себе дурепою.» (Альберт Енштейн).

НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.

Слайд 3

Ключова зміна для учнів стосується підходів до навчання та змісту освіти. Адже мета НУШ – виховати особистість, патріота та інноватора, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини.

Особистість усебічно розвинена, здатна критично мислити.

Патріот з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами і здатний ухвалювати відповідальні рішення.

Інноватор здатний змінювати навколишній світ, розвивати економіку, конкурувати на ринку праці, учитися впродовж життя.

Слайд 4

Реформа НУШ розрахована на роки, адже неможливо швидко змінити освітню традицію, що плекалася в Україні протягом десятків років. Проте зміни вже розпочались, і Міністерство освіти і науки робить усе, аби вони були невідворотними. Зокрема, було ухвалено новий закон «Про освіту», який регулює основні засади нової освітньої системи та затвердження нового Державного стандарту початкової освіти.

Слайд 5

Саме цей Стандарт у 2017/2018 навчальному році апробовували у 100 школах по всій Україні (по два перших класи). Уже зараз ці першокласники навчаються по-новому: опановують знання та навички через діяльність, а під час ранкового кола вчаться висловлювати свої думки і почуття та слухати інших.

З 2018/2019 навчального року по-новому вчитимуться всі першокласники України.

Новий Стандарт початкової освіти передбачає, що вчителі працюватимуть за іншими підходами.

Основні засади реформи шкільної освіти викладено в Концепції Нової української школи.

Слайд 6

Замість запам’ятовування фактів та визначень понять, учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.

Слайд 7

Список компетентностей, яких набуватимуть учні, уже закріплено законом «Про освіту». Він складався з урахуванням «Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя».

·        вільне володіння державною мовою;

·        здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;

·        математична компетентність;

·        компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;

·        інноваційність;

·        екологічна компетентність;

·        інформаційно-комунікаційна компетентність;

·        навчання впродовж життя;

·        громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;

·        культурна компетентність;

·        підприємливість та фінансова грамотність.

Також Державні стандарти можуть розширювати цей список.

Спільними для всіх компетентностей є так звані наскрізні вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Щоб набувати компетентностей, школярі навчатимуться за діяльнісним підходом – тобто частіше щось робитимуть, замість сидіння за партами і слухаючи вчителя. Тобто не знання заради знань – а вміння їх застосовувати у реальному житті. Якщо ще стисліше: не що ти знаєш – а як ти цим вмієш користуватися. Саме тому в Стандарті постійно вказуються прив’язки до досвіду дитини та можливостей застосувати здобуті знання на практиці.

Також Концепція НУШ пропонує впроваджувати інтегроване та проектне навчання. Такий спосіб сприяє тому, що учні отримують цілісне уявлення про світ – адже вивчають явища з точки зору різних наук та вчаться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.

Слайд 8

Зміна освітнього середовища – це зміна ставлення до дитини: повага, увага до неї і прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання. Саме такою буде Нова українська школа.

Слайд 9

Один з принципів Нової української школи – партнерство, у тому числі між школою та батьками. Батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування, а отже – впливати на освітній та виховний процеси.

Відтепер батькам легше контролювати фінанси школи. Усі навчальні заклади, які отримують публічні кошти (це, наприклад, бюджетні кошти та благодійні внески), зобов’язані оприлюднювати свій кошторис та інформацію про витрати. І батьки тепер можуть здійснювати перерахування благодійних внесків цілеспрямовано на школу, а не збирати готівкові кошти, які дуже складно обліковувати.

Слайд 10

Співпраця між усіма учасниками освітнього процесу – учителів, учнів, адміністрацій та батьків – наріжний камінь, який допоможе досягти всіх інших результатів. Адже тільки так можливо втілити головну мету: змінити освітнє середовище, впровадити навчання для життя.

І врешті – зробити українську школу відкритою, цікавою та сучасною.

Слайд 11

Стандарт передбачає поділ початкової освіти на два цикли – 1–2 класи і 3–4 класи, які враховують особливості фізичного, психічного і розумового розвитку дітей; організацію освітнього процесу із застосуванням діяльнісного підходу на інтегровано-предметній основі;

1 цикл (1–2 класи) – адаптаційно-ігровий;

2 цикл (3–4 класи) – основний - навчання на інтегровано-предметній основі;

Слайд 12

Дитина в ранньому віці сприймає світ цілісно, а не по-предметно. Тому навчання в початковій школі буде інтегрованим – предмети будуть об’єднуватись довкола цікавих для дитини тем чи проблем.

Проект Стандарту вводить інтегрований підхід у навчанні предметів та курсів. При цьому варто розуміти, що інтеграція предметів уже давно не є чимось експериментальним – тож в українських школах впроваджується не щось абсолютно нове та неперевірене.

Більше того, в Україні є школи, які давно вже працюють за таким інтегрованим підходом у навчанні.

Теми для викладання змісту в рамках інтегрованих курсів можуть обирати як вчитель, так і учні.

Наприклад, вийшов фільм про Супергероя, який зацікавив дітей. Вчитель бере цю тему, ставить задачі і проблемні ситуації, через які розвиваються предметні навички. Скажімо, “за скільки часу Супергерой може дістатися з одного будинку до іншого, аби допомогти дівчинці?”. Або “напишіть листа Супергерою”.

При цьому, розвиваються базові навички з читання і письма – але робиться це набагато ефективніше через ті речі, що цікаві дітям і не відірвані від їхнього життя.

Слайд 13

Пропонується інтегрувати сім освітніх галузей у курс “Я досліджую світ”. Список цих галузей такий:

·        Мовно-літературна

·        Математична

·        Природнича

·        Технологічна

·        Інформатична

·        Соціальна і здоров’язбережна

·        Громадянська та історична

·        Фізкультурна

·        Мистецька

Слайд 14

Ми не можемо поміняти напрям вітру… але завжди можемо підняти вітрила! Вільному розвитку сприяє творче середовище. Таке середовище буде організоване в Новій українській школі.

У Новій школі планування і дизайн освітнього простору школи буде спрямований на розвиток дитини і мотивації її до навчання.

Нове освітнє середовище – це сучасний простір, сукупність умов, засобів і технологій для комфортного навчання учнів, учителів і самих батьків.

 У класі має бути сім зон, іншими словами осередків.

Зона відкриттів

Це зона для всіх тих речей, що розпалюють уяву дитини. Вона може містити мистецькі та крафтові матеріали, диктофон, фотоапарат, магнітофон, настільні ігри, зокрема пазли, веселі книги та журнали.

Зона новин

Зона Новин допоможе вам управляти своїм класним календарем, запланованими завданнями і проектами, загальношкільними заходами, святами, урочистостями. Тут можна показувати і прогноз погоди, температуру повітря та світові новини.

Зона матеріалів

Зона Матеріалів створюється для того, щоб підготувати вас до роботи. Тут ви можете розкласти олівці, ручки, маркери, степлери, ножиці, папір, клей, стрічки, скріпки, тканину, паперові рушники, засіб для дезінфекції рук та інші інструменти.

Комунікативна зона

Ця зона може задовольняти кілька цілей. Тут учням можна нагадувати, що ми всі працюємо для досягнення спільної мети. Ця зона для обговорень того, що було вивчено,  для заведення нових знайомств, для запитань-відповідей, а також рефлексій.

Зона тиші

Ділити простір класу з-понад двадцятьма (а то й більше) дітьми не завжди легко. Деякі учні воліють працювати на самоті, тоді як іншим просто потрібна Зона Тиші, щоб робити завдання, читати, писати, рахувати або рефлексувати.

Зона вчителя

Зона вчителя – маленький оазис. Вона  допоможе вам управляти всіма вашими професійними обов’язками. Використовуйте простір, щоб показати свою особистість – показуйте фотографії родини, друзів, домашніх тварин або залиште кілька дорогоцінних заміток і невеликі подарунки від ваших студентів. Ця зона – це ваш професійний простір, де ви плануєте, оцінюєте, аналізуєте дані і завершуєте свою працю. Ви можете використовувати цей простір для проведення розмов тет-а-тет зі своїми учнями. Також ви можете помістити тут різноманітні сертифікати професійного розвитку, що задасть бізнес-тон, коли батьки, колеги або адміністратори відвідуватимуть ваш клас.

Тематична зона

Ця зона відводиться для технічних інструментів, тематичних  книг, ігор, що стосуються предмета, який ви викладаєте. Важливо також показати, як це переплітається з іншими предметами.

Всі батьківські збори

1-й клас

ПЕРШІ ЗБОРИ. ЗНАЙОМСТВО З БАТЬКАМИ УЧНІВ-ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Педагоги зустрічаються з батьками першокласників перед початком навчального року. Доречніше за все проводити таку зустріч-збори наприкінці серпня. Учитель використовує перші збори для того, щоби познайомитися з батьками, налаштувати родину на необхідність спілкування зі школою, педагогами, створити оптимістичний настрой на навчальну діяльність, зняти страх родини перед школою.

Задачі зборів:

1. Познайомити батьків із педагогами, школою, адміністрацією, службами школи й один з одним.

2. Допомогти родині підготуватись до навчання дитини в першому класі.

Запитання для обговорення:

• Де батькам можна одержати консультацію з питань виховання дитини?
• За якими законами повинно йти виховання в родині?
• Що цікавого є в окремо взятій родині - традиції та звичаї (обмін досвідом)?

План проведення зборів (орієнтовний)

I. Знайомство з директором школи та шкільною адміністрацією.

II. Представлення педагога, який буде працювати з класом.

III. Екскурсія шкільною будівлею.

IV. Міні-лекція «Закони виховання в родині. Якими їм бути?».

V. Анкетування батьків із теми зборів.

VI. Самопредставлення - візитна картка родини.

VII. Батьківський тренінг «Дитина у дзеркалі батьків».

Хід зборів-зустрічі

Збори проводяться в тому класі, де будуть проходити заняття дітей. Клас святково оформлений (можна розмістити на стенді побажання, творчі роботи учнів, які закінчили початкову школу). На дошці фотографії випускників, які учились у педагога, який набирає клас.

I. Вступне слово директора школи (як варіант). Шановні татусі й мами, дідусі та бабусі, усі дорослі, які прийшли на першу зустріч зі школою, поріг якої переступлять у вересні ваші малята!

Сьогодні ми оголошуємо вас і себе членами однієї великої команди корабля за назвою «Школа». Наше плавання починається сьогодні, а закінчується через дванадцять років. Стільки ми будемо разом, а поки наш корабель буде плисти океаном знань, ми будемо переживати шторми та бурі, смутки та радості. Хочеться, щоб це плавання було цікавим, радісним і значущим у житті кожної дитини та кожної родини.

Як навчитись переборювати труднощі, як навчити падати, набиваючи якнайменше шишок, де одержати консультацію, що вичерпує відповідь на нерозв'язне запитання - про все це можна довідатись у кабінеті заступника директора з початкової школи.

II. Виступ заступника директора з початкової школи

Виступ повинен містити інформацію про традиції та звичаї початкової школи, про вимоги до учнів. Необхідно познайомити батьків зі статутом школи, вручити кожній родині візитну картку школи, указати дні консультацій заступника директора з початкової школи, представити вчителів початкових класів, які будуть працювати з конкретним класом.

III. Самопрезентація вчителя

Учитель проводить самопрепрезентації (як варіант):

• Розповідь про себе, про вибір професії педагога.
• Розповідь про своїх учнів-випускників, про плани на майбутнє в роботі з новим класом.

IV. Самопрезентація родин

Дуже цікаво проходить на батьківських зборах-зустрічі самопрезентації родин. Це свого роду візитна картка родини. Бажано записати на магнітофон виступи батьків, які розповідають про себе на зборах. Така робота дозволить відразу визначити особливості родин, ступінь їхньої відкритості, систему сімейних цінностей і взаємин. Класному керівнику буде важливо проаналізувати міні-розповіді про родину.

План самопрезентації родини

1. Прізвище, ім'я, по батькові батьків.

2. Вік батьків, день народження родини.

3. Інтереси, захоплення родини.

4. Традиції та звичаї родини.

5. Девіз родини.

Можна записати девізи родин на листі ватману, що кріпиться на дошці у класі. Цей матеріал можна буде успішно використовувати в роботі з учнями.

V. Екскурсія шкільною будівлею

Після самопрезентації батьків, педагогів і встановлення теплої атмосфери проводиться екскурсія по школі. Дуже важливо показати батькам кабінет психологічної служби, познайомити з розкладом його роботи, запропонувати записати телефон довіри психологічної служби.

VI. Поради батькам

Наприкінці зустрічі кожна родина одержує наказ у вигляді сувою, в якому записані закони виховання дитини в родині. Батькам дається можливість прочитати закони та поставити запитання вчителеві.

VII. Анкетування батьків

Проводиться наприкінці зборів із позначеної теми.

Можна зробити загальну фотографію на пам'ять про перший «шкільний» день батьків.

ДРУГІ ЗБОРИ. ПРОБЛЕМА АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ У ШКОЛІ

Форма проведення: «круглий стіл».

Задачі зборів:

1. Познайомити батьківський колектив із можливими проблемами адаптації дітей у перший рік навчання.

2. Розробити рекомендації для створення системи комфортних взаємин із першокласником.

Питання для обговорення:

• Фізіологічні труднощі адаптації першокласників у школі.
• Психологічні труднощі адаптації першокласників у школі.
• Система взаємин дітей у класі.

Хід зборів

I. Обговорення першого шкільного дня дитини

Батьки діляться враженнями один з одним і вчителями: з яким настроєм дитина прийшла додому, як її поздоровляли члени родини, які подарунки вона одержала.

II. Батьківський практикум-гра «Кошик почуттів»

Це може виглядати приблизно так.

Слово педагога. Шановні мами й татусі! У мене в руках кошик, на дні якого знаходяться найрізноманітніші почуття, позитивні й негативні, котрі може відчути людина. Після того як ваша дитина переступила шкільний поріг, у вашій душі, у вашому серці міцно оселились почуття й емоції, що заповнили все ваше існування. Опустіть руку в кошик і візьміть «почуття», що найбільше переповняє вас уже тривалий період часу, назвіть його.

Батьки називають почуття, що їх переповняють, які вони болісно переживають.

Таке завдання дозволяє акцентувати увагу на важливості події, виявити проблеми та труднощі, що виникають у родинах, та обговорити ці проблеми в ході розгляду теми зборів.

Фізіологічні умови адаптації дитини до школи

Обговорення питання

Ознайомлення педагога та лікаря з проблемами здоров'я дитини. Зміна режиму дня дитини в порівнянні з дитячим садком. Необхідність чергування ігор з навчальною діяльністю дитини. Спостереження батьків за правильною позою під час виконання домашніх занять (попередження короткозорості, викривлення хребта). Організація правильного харчування дитини. Турбота батьків про загартовування дитини, максимальний розвиток рухової активності (створення вдома спортивного куточка). Виховання в дітях самостійності та відповідальності як головних якостей збереження власного здоров'я.

Психологічні труднощі адаптації дитини до школи

Під час обговорення даної проблеми необхідно звернути увагу на такі важливі умови психологічної комфортності в житті першокласника:

• створення сприятливої психологічної атмосфери для дитини з боку всіх членів родини;
• роль самооцінки дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінка, тим більше труднощів у дитини у школі);
• формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
• обов'язкове знайомство з дітьми її класу та можливість їхнього спілкування після школи;
• неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності третіх осіб (бабусь, дідусів, однолітків);
• виключення таких засобів покарання, як позбавлення задоволень, фізичні та психічні покарання;
• урахування темпераменту в період адаптації до шкільного навчання;
• надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю її навчальної діяльності;
• не тільки заохочення дитини за навчальні успіхи, а й моральне стимулювання її досягнень;
• розвиток самоконтролю та самооцінки, самодостатності дитини.

Взаємини однокласників

Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик, ім'я якого значуще для цілого покоління учнів, батьків і вчителів, опублікував правила, що можуть допомогти батькам підготувати дитину до спілкування з однокласниками у школі. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя.

• Не віднімай чужого, але і своє не віддавай.
• Попрохали - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.
• Не бийся без причини.
• Кличуть грати - іди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.
• Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
• Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не проси.
• Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся і на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.
• Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.
• Намагайся бути акуратним.
• Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.
• Пам'ятай: ти не краще за всіх, ти не гірше всіх! Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!

Дуже добре, якщо батьки помістять звід цих правил у кімнаті чи в робочому куточку своєї дитини на видному місці. Бажано наприкінці тижня звернути увагу дитини на те, які правила їй удається виконати, а які - ні і чому. Можна спробувати придумати разом з дитиною свої правила.

ТРЕТІ ЗБОРИ. ТЕЛЕВІЗОР У ЖИТТІ РОДИНИ ТА ПЕРШОКЛАСНИКА

Задачі зборів:

1. Визначити разом з батьками достоїнства й недоліки наявності телевізора в житті дитини.

2. Визначити найменування та кількість передач для перегляду дітьми.

Питання для обговорення:

• Роль телебачення в житті дитини.
• Вплив телепередач на формування характеру та пізнавальної сфери дитини.

Запитання для дискусії:

• Чи вважаєте ви, що телевізор повинен бути в числі головних предметів побуту?
• Які телепередачі, на ваш погляд, формують особистість дитини?
• Як, на ваш погляд, необхідно організувати перегляд телевізора дитиною? Припустіть можливі варіанти.

Хід зборів

I. Вступне слово вчителя (варіант). Телевізор у житті дитини - це добре чи погано? Скільки часу і які передачі повинні дивитись діти? Чи треба виключати телевізор, якщо ми вважаємо, що передача дитині буде нецікава? Ці й інші запитання сьогодні вимагають відповіді.

Трохи статистики:

• Дві третини наших дітей у віці від 6 до 12-ти років дивляться телевізор щодня.
• Час щоденного перегляду телепередач дитиною складає в середньому більше двох годин.
• 50 % дітей дивляться телепередачі поспіль, без усякого вибору та виключень.
• 25 % дітей у віці від 6 до 10-ти років дивляться ті самі телепередачі від 5 до 40 разів поспіль.
• 38 % дітей у віці від 6 до 12-ти років при визначенні рейтингу використання вільного часу на перше місце поставили телевізор, виключивши при цьому заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та спілкування з родиною.

Але, можливо, ви подумаєте, що ця статистика не стосується наших дітей? Дарма. Ось результати опитування у класі, проведеного приблизно за такими запитаннями:

• Скільки разів на тиждень ти дивишся телевізор?
• Ти дивишся телевізор один чи зі своєю родиною?
• Ти любиш дивитись усе поспіль чи віддаєш перевагу якійсь окремій передачі?
• Якби ти опинився на незаселеному острові, які би предмети ти замовив доброму чарівнику, щоби твоє життя було цікавим і ненудним?

II. Обговорення результатів аналізу відповідей дітей на запропоновані запитання

III. Дискусія

• Далі можлива дискусія з питань:
• Що ж робити і чи потрібно щось робити? Можливо, варто заборонити перегляд телепередач чи обмежити дитини визначеними програмами?
• Що дає дитині телевізор? Є чи в перегляді телепередач, особливо для першокласників, щось позитивне?

Проводяться обговорення проблеми й обмін думками.

Думки учнів 10-літнього віку про перегляд телепередач

Перегляд телевізора дає можливість:

• розслабитися, забути щоденні проблеми, відійти від страхів і переживань;
• знаходити відповіді на запитання, на які не відповідають дорослі через зайнятість;
• зрозуміти за допомогою телевізора, що таке «добре» і що таке «погано»;
• дізнаватись про різні явища в різних галузях знань;
• розвивати уяву, фантазію, емоційну сферу.

Коментар учителя, обговорення

До даних батьківських зборів можна підготувати виставку малюнків дітей «Я дивлюсь телевізор».

IV. Рекомендації батькам:

1) Разом із дітьми визначати телепередачі для перегляду дорослими та дітьми на наступний тиждень.

2) Обговорювати улюблені телепередачі дорослих і дітей після перегляду.

3) Вислуховувати думки дітей із приводу дорослих передач і висловлювати свої думки з приводу дитячих.

4) Телевізор не повинен бути значущою частиною в житті батьків, тоді це стане позитивним прикладом для дитини.

5) Необхідно зрозуміти, що дитина, яка щодня дивиться сцени насильства, убивств, звикає до них і навіть може відчувати від таких епізодів задоволення. Необхідно виключити їх із перегляду малятами.

V. Домашнє завдання батькам: визначте для себе відповіді на такі запитання.

• Скільки часу проводить ваша дитина біля телевізора?
• Чи ставить запитання після перегляду передач, чи хоче обговорити з вами передачу?
• Яким передачам віддає перевагу?
• В якій передачі хотіла би сама взяти участь?
• Як зробити, щоб діти не чули від батьків: «Знову уроки ввечері робиш?», «Чим ти займався, знову біля телевізора сидів?» і т. д.

Батькам на замітку

Необхідно пам'ятати про те, що вплив телебачення на психіку дітей різко відрізняється від подібного впливу на дорослих. Наприклад, першокласники, за результатами досліджень, не можуть чітко визначити, де правда, а де неправда. Вони сліпо довіряють усьому тому, що відбувається на екрані. Ними легко керувати, маніпулювати їхніми емоціями та почуттями Лише з 11-ти років діти починають усвідомлено сприймати те, що пропонує телебачення.

ЧЕТВЕРТІ ЗБОРИ. ЕМОЦІЇ ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ

Форма проведення: сімейна рада.

Задачі зборів:

1. Ознайомитися із самооцінкою учнів класу.

2. Визначити причини переваги негативних чи позитивних емоцій в учнів.

Хід зборів

I. Вступне слово педагога (варіант). Шановні мами й татка! У нас сьогодні батьківські збори, які ми проводимо у формі сімейної ради. Сімейна рада збирається тоді, коли справа не терпить зволікань і вимагає всебічного аналізу. Перш ніж ми перейдемо до ради за оголошеною проблемою, послухайте, будь ласка, магнітофонний запис відповідей дітей на запитання: який я? (Наприклад, я - добрий, красивий, розумний і т. д.).

Після прослуховування запису батьки повинні відповісти на запитання про мотиви вибору дитиною прикметників, що позначають позитивні та негативні якості. Відбувається обмін думками.

Сьогодні ми поговоримо про людські емоції. Мені хотілося звернути вашу увагу на ті емоції, що стимулюють розвиток неврозів, руйнують здоров'я дитини. Це емоції руйнування - гнів, злість, агресія та емоції страждання - біль, страх, образа. Спостерігаючи за дітьми, доводиться констатувати, що емоції страждання, руйнування їм ближче, ніж емоції радості й добра.

II. Батьківський тренінг

Питання

Наведіть приклади ситуацій із вашого життя, з життя родини або ситуацій, що спостерігаються, пов'язані з негативними та позитивними емоціями.

Чи можете ви сказати, що у відповідях дітей на магнітофонній стрічці ви почули відзвуки негативних емоцій? (На думку психологів, позитивні емоції з'являються в людини тоді, коли її люблять, розуміють, визнають, приймають, а негативні - при незадоволенні потреб.) Як формувати позитивні емоції? Із чого починати?

Перед вами лежать аркушики паперу. Запишіть на них висловлювання, заборонені у спілкуванні з дитиною у вашій родині, а також висловлювання, що рекомендуються й бажані.

Висновок. При спілкуванні з дітьми не слід уживати такі, наприклад, висловлювання:

• Я тисячу разів казав тобі, що...
• Скільки разів треба повторювати...
• Про що ти тільки думаєш...
• Невже тобі важко запам'ятати, що...
• Ти стаєш...
• Ти такий же, як...
• Відчепись, ніколи мені...
• Чому Олена (Настя, Ліля і т. д.) така, а ти - ні...

При спілкуванні з дітьми бажане вживання таких висловлювань:

• Ти в мене найрозумніший (красивий і т. д.).
• Як добре, що в мене є ти.
• Ти в мене молодець.
• Я тебе дуже люблю.
• Як ти добре це зробив, навчи й мене.
• Дякую тобі, я тобі дуже вдячна.
• Якби не ти, я б ніколи з цим не справився.

Постарайтесь використовувати перераховані бажані висловлювання якнайчастіше.

III. Рекомендації батькам:

1) Безумовно приймайте свою дитину.

2) Активно слухайте її переживання, думки.

3) Якнайчастіше спілкуйтеся з нею, займайтеся, читайте, грайте, пишіть один одному листи та записки.

4) Не втручайтесь у її заняття, що їй по плечу.

5) Допомагайте, коли просить.

6) Підтримуйте та відзначайте її успіхи.

7) Розповідайте про свої проблеми, діліться своїми почуттями.

8) Вирішуйте конфлікти мирно.

9) Використовуйте у спілкуванні фрази, що викликають позитивні емоції.

10) Обіймайте та цілуйте один одного не менше чотирьох разів на день.

IV. Домашнє завдання батькам: напишіть листа своїй дитині, який їй варто розкрити у випускному класі школи.

Анкета для батьків

1. Чи стимулюєте ви прояв позитивних емоцій у своєї дитини? Як ви це робите?

2. Чи виявляє ваша дитина негативні емоції? Чому, на ваш погляд, вони виникають?

3. Як ви розвиваєте позитивні емоції своєї дитини? Наведіть приклади.

Анкетування проводиться протягом ходу зборів, педагог виділяє для цього 10-15 хвилин. Листки з відповідями батьки віддають педагогу, який використовує їх у подальшій роботі з батьками й учнями.

П'ЯТІ ЗБОРИ. ПІДСУМКИ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ - «ПЕРЕГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ...»

Форма проведення: усний журнал.

Усний журнал - це аркуші ватману, складені у вигляді великої книги, перевитої стрічкою. Кожний аркуш - сторінка життя класу за рік.

На цих зборах хочеться зупинитись особливо. Тут підбивається підсумок роботи батьків, чого вони навчаються за рік. Зустріч повинна бути урочистою, цікавою, незвичайною. Збори проводяться разом з учнями.

Хід зборів

I. Огляд сторінок усного журналу

Сторінка перша. «Наше життя на уроках» (фрагменти уроків).

Сторінка друга. «Наші перерви» (фізкультпауза, ігри тощо).

Сторінка третя. «Наше життя після уроків» (найбільш яскраві моменти заходів, проведених у класі за рік).

Сторінка четверта. «Наша творчість» (огляд творчості учнів: читання віршів, пісень, гурткова діяльність).

Сторінка п'ята. «Ми і наші батьки» (нагородження батьків за роботу у класі).

Медаль - дитяча долонька, розмальована й розписана дітьми.

Сторінка шоста. «Наші плани на літо» (кожний учень одержує на літо завдання, яке він повинен виконати для всього класу).

II. Підсумки роботи батьків учнів за рік

З повідомленням виступає класний керівник, представник від батьківського комітету.

Наприкінці зборів учні разом з батьками та вчителями фотографуються. Вручаються фотографії, зроблені раніше на інших зборах і заходах класу.

За матеріалами сайта Освіта.ua

Батьківські збори

«Ваші діти - другокласники»

Мета: розповісти батькам про особливості другокласників, їхню самооцінку, про вплив батьків на становлення особистості дитини; показати значення шкільної оцінки в житті дитини; формувати культуру батьківського сприйняття навчальних умінь своєї дитини; дати батькам поради щодо контролю за виконанням домашніх завдань школярами.

Зміни свою думку про речі, які тебе засмучують, і ти будеш у цілковитій безпеці.

Марк Аврелій

Якщо запастися терпінням і проявити старання, то посіяне насіння знання неодмінно дасть добрі сходи. Корінь навчання гіркий, а плід солодкий.

Леонардо да Вінчі

Анкетa для учнів

Для учнів  «для чого я вчуся читати і писати ?»

• Щоб більше знати. • Люблю дізнаватися про нове.

• Розумію, що знання мені потрібні для майбутнього.

• Хочу бути культурною і розвиненою особистістю, корисною людям.

• Розумію, що учень повинен добре вчитися.

• Розумію свою відповідальність за навчання перед класом.

• Хочу отримувати хороші оцінки.

  Хочу, щоб учителька й батьки мене хвалили.

• Не хочу, щоб мене лаяли батьки й учителі.

• Не хочу, щоб товариші по класу засуджували мене за погане навчання.

 • Хочу бути найкращим учнем у класі.

• Не хочу бути гіршим за інших, відставати від однокласників у навчанні.

• Хочу довести самому собі, що можу всього навчитися.  

• Тому що змушують батьки. • Щоб читати цікаві книжки.

• Тому що цікаво вчитися.

• Щоб стати освіченою людиною.

• Щоб писати листи.

• Тому що всі діти вчаться.

• Не знаю.

Анкета для батьків  № 1

Пропонований нижче питальник допоможе вам краще усвідомити ряд важливих моментів у пізнавальному та особистісному розвиткові другокласників, в організації їхньої навчальної роботи, у власних стосунках із дітьми в ході навчання. Оцінка відповідей у балах не передбачена. Досить того, що ви познайомитеся з питаннями й, можливо, захочете щось змінити в житті своєї дитини.

 1. Якими словами ви зазвичай зустрічаєте дитину, яка повернулася зі школи: а) «Що було сьогодні на сніданок?»

 б) «Що ти сьогодні отримав, яку оцінку?»

в) «Що новенького дізнався сьогодні? Чого навчився?»

2. Скільки часу витрачає школяр на виконання домашніх завдань?

а) Не більше 1 години.

 б) Не більше 2 годин.

в) Може просидіти за уроками до пізнього вечора.

 3. Наскільки самостійно дитина виконує домашні завдання?

а) Працює переважно сама, ви лише перевіряєте роботу.

 б) Завдання з одних предметів виконує самостійно, з інших — потребує додаткової допомоги з вашого боку.

 в) Ви робите уроки разом із дитиною від початку й до кінця.

4. Наскільки добре дитина розуміє ваші пояснення

а) Розуміє швидко, ви легко можете пояснити їй будь-який матеріал.

б) Розуміє не завжди, інколи доводиться витрачати багато часу й сил для пояснення зовсім простих речей.

в) Майже ніколи вас не розуміє.

г) Краще розуміє пояснення інших родичів (батька, бабусі тощо), ніж ваші.

5. Як ви думаєте, чому ваш малюк ходить до школи?

а) Йому подобається вчитися, він любить думати, самостійно розв’язувати важкі завдання.

б) Йому цікаво дізнаватися в школі про щось нове.

 в) Любить отримувати хороші оцінки.

 г) Усі ходять до школи, тож і він ходить.

д) Боїться, що буде покараний, якщо не піде до школи.

 е) Інша відповідь.

6. Як ваша дитина повідомляє вдома про отриману погану оцінку чи вчинок? а) Говорить сама, по-діловому й відверто.

б) Розповідає лише тоді, коли спеціально про це запитати.

в) Не говорить, ховає щоденник, може стерти оцінку.

 г) Розповідає лише бабусі (дідусеві), але не вам.

д) Вона ніколи не отримувала поганих оцінок чи зауважень.

7. Чи є у вашого другокласника улюблений шкільний предмет?

а) Є, найбільше любить математику; вважає, що математика розвиває розум. б) Є кілька предметів, яким рівною мірою надає перевагу (серед них називає математику, українську мову, читання, іноземну мову).

 в) Улюблені предмети: співи й малювання (або фізкультура).

 г) Інша відповідь.

Пам’ятка для батьків 

«Як допомогти дитині добре вчитися?»

1. Поговоріть із дитиною про її ставлення до навчання: чому вона вчиться, чого боїться найбільше (розчарувати батьків, зробити помилку, не отримати бажаного результату тощо).

2. Розвивайте її пізнавальні інтереси, її потреби в інтелектуальній активності.

 3. Розкажіть їй, що оцінка, яку вона отримує, не так важлива, як важливо те, про що вона дізнається. Про оцінки забудуть, а знання залишаться.

4. Відзначайте її досягнення, акцентуючи увагу не на оцінці, а на отриманні знання, уміння. Дитина повинна відчути, що не оцінка відіграє вирішальну роль, а те, за що вона її отримала.

5. Розкажіть їй, як багато вона може пізнати в школі і як цікаво буде з кожним роком набувати все нових і нових знань.

6. Вчіть дитину планувати свою діяльність. Якщо вона навчиться ставити перед собою конкретне завдання, то це спонукатиме її до діяльності.

7. Заохочуйте будь-які її починання, навіть якщо результат не буде миттєвим.

Хід зборів

Бесіда вчителя

Шановні батьки! У другий клас діти приходять вже «бувалими» школярами. Період адаптації дитини до систематичного навчання, до нових обов’язків, нових стосунків із дорослими й однолітками скінчився. Тепер маленький школяр досить добре уявляє, що чекає його в школі. Давайте спочатку поговоримо про особливості самооцінки другокласників.

Очікування другокласників багато в чому залежать від того, наскільки успішним був для них перший рік навчання: «Думаю, що вчитимуся так само добре, як у першому класі»; «Минулого року в мене не все добре виходило. Писав погано. Тепер іще  не знаю, як зможу». Схожі надії та побоювання є і в батьків другокласників. 

Самооцінка відображає знання людини про себе та її ставлення до себе. Вона складається з урахуванням результатів власної діяльності та оцінок із боку інших людей. В основі позитивної самооцінки школяра лежать його власні успіхи в навчанні, а також позитивне ставлення до нього з боку близьких дорослих.

Молодший шкільний вік є вузловим у становленні самооцінки. Вона стає розвиненішою, зрілішою, більш структурованою, ніж у першокласників, і водночас більш цілісною. Це пов’язано з включенням дитини в процес систематичного навчання. «У школі дитина виступає об’єктом перманентних соціально-нормованих оцінок, що спонукає її до активного пошуку шляхів відповідності цим оцінкам. Ця ситуація «повертає» дитину на себе, формує потребу в самооцінці, озброює способами оцінювання та критеріями оцінок, учить порівнювати з ними власні вчинки. Усе це сприяє становленню в дитини внутрішньої оцінної позиції, розвитку ставлення до власної особистості як особливого об’єкта пізнання».

Самооцінка другокласників і першокласників у навчальній діяльності істотно відрізняється. Більшості першокласників властива висока самооцінка. Дитина-першокласник вважає себе «хорошою», «розумною» й позитивно оцінює свої шкільні успіхи вже лише тому, що вона дуже старалася, хотіла зробити правильно. Тим часом у другому класі в багатьох дітей самооцінка у навчальній діяльності різко знижується. Пізніше, у третьокласників, рівень самооцінки знов підвищується. Це явище отримало назву «феномен других класів».

Зниження самооцінки в другокласників пов’язане з підвищенням критичності школярів до себе, їхньою зростаючою здатністю орієнтуватися на якість результатів своєї навчальної роботи. Проте можливості дітей в оцінюванні результатів своєї праці ще досить обмежені, вони ще лише вчаться цього складного вміння. Звідси й виникають невпевненість у собі, зниження самооцінки. Ускладнюючим чинником є й те, що критерії, за якими оцінюються результати навчання, для дітей недостатньо ясні й багато в чому невизначені. У зв’язку із цим потребує обговорення проблема шкільних оцінок і ставлення до них дітей та батьків. У другому класі, так само як і в першому, існує вербальна форма оцінювання, тобто оцінка не ставиться, а лише обговорюється якість виконання того чи іншого завдання. Учитель за власним бажанням оцінює учня словами: «Молодчина», «Розумничок», «Молодчага», «Чудово!» тощо. Як правило, у шкільній практиці вчителі обмежуються лише «оголошенням», не даючи розгорнених коментарів до такого оцінювання. І тому змістовний зв’язок між результатом власної навчальної роботи та отриманою за неї вербальною оцінкою залишається прихованим для маленького школяра. Він не завжди розуміє, чому вчора отримав «Молодчина», а сьогодні —  «Добре».

Батьки також рідко пояснюють дитині зв’язок між такою оцінкою та якістю виконання навчального завдання. Самі вони в цілому розуміють, чому робота оцінена так, а не інакше,  і в більшості випадків згодні з учителем. Виходить, що вчителі й батьки досить успішно взаємодіють один з одним за допомогою вербального оцінювання, використовуючи його як зворотний зв’язок, однак потреби й інтереси школяра при цьому не враховуються. Проте без допомоги дорослих дитина не в змозі правильно виділити критерії оцінювання своєї роботи. У результаті оцінка не виконує своєї ролі, набуває для дітей особливого значення, перетворюється на шкільного ідола, про якого писав В. О. Сухомлинський: «З перших днів шкільного життя на тернистому шляху навчання перед дитиною постає ідол — оцінка. Для одного малюка вона добра, поблажлива, для іншого — жорстока, безжалісна, невблаганна. Чому це так, чому вона одному протегує, а іншого тиранить — дітям незрозуміло, адже семирічне дитя не може зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль — для нього це поки що недосяжно. Учень прагне задовольнити або — у гіршому разі — обдурити ідола  й поступово звикає вчитися не задля особистої радості, а задля  оцінки».

На жаль, батьки свідомо або мимоволі вибудовують своє ставлення до дитини залежно від її успішності, від оцінок. Діти уловлюють цей зв’язок швидше, ніж дорослі: «Мама не дуже мене любить, бо я не завжди «десятки» отримую». Психолог Ш. О. Амонашвілі склав дуже влучні соціальні портрети оцінок. Їхні назви говорять самі за себе: тріумфальна «п’ятірка», обнадійлива «четвірка», байдужа «трійка», гнітюча «двійка», нищівна «одиниця» (за п’ятибальною системою оцінювання). Батьки, вибудовуючи своє ставлення до дитини згідно з її оцінками, особливо якщо ці оцінки не відповідають їхнім очікуванням, ускладнюють формування її адекватної позитивної самооцінки, сприяють появі в неї невпевненості в собі, заважають розвиткові інтересу до навчання. Батькам слід пам’ятати про те, що в навчанні важлива не стільки оцінка, скільки реальні знання та вміння учня, його працьовитість, відповідальність, потреба в здобутті нових знань. Окрім того, необхідно враховувати те, що успішність дитини  в навчанні визначається безліччю чинників. Не останню роль серед них відіграє віра батьків у можливості свого маляти,  а також їхня здатність надати йому реальну допомогу в навчанні.

А тепер поговоримо про допомогу батьків дитині під час виконання домашніх завдань. Чому така допомога нерідко є не- ефективною? Давайте спробуємо з’ясувати причини. У початковій школі батьки надають своїй дитині не лише моральну та емоційну підтримку, але й активно допомагають їй у домашній навчальній діяльності. Однією з важливих умов успішності домашньої навчальної роботи молодших школярів є співпраця дитини з батьками, найчастіше — з матір’ю. Проте нерідко подібна співпраця виявляється недостатньо продуктивною не лише в плані засвоєння дитиною навчального матеріалу, але й із точки зору розвитку її особистості. Причини неефективності повчальних дій матері можуть бути різними. Одна з них, не найочевидніша для батьків, але така, що зустрічається нерідко — незбіжність стилів (стратегій) пізнання дитини й матері. За участю матері в підготовці домашніх завдань реалізується принцип індивідуальної роботи з дитиною. Це вимагає від матері не стільки володіння спеціальними методичними прийомами, скільки розуміння особливостей пізнавальної діяльності дитини й уміння співвідносити з ними свій власний стиль пізнання. Зробити це буває непросто. Багатьом батькам добре знайоме відчуття безпорадності, що охоплює їх після багатократного і, як з’ясовується, безрезультатного пояснення дитині нового або важкого матеріалу. Дорослим важко уявити, чому дитина не може зрозуміти те, що їм самим видається таким простим та ясним. Як дитині, так і дорослому буває нелегко вловити чужу логіку міркування, включити нове знання в картину світу, що вже склалася, побачити обговорювану проблему з точки зору співрозмовника. Така незбіжність стилів пізнавальної діяльності отримала назву «когнітивний (пізнавальний) дисонанс». Спеціальні психологічні дослідження показують, що незбіжність когнітивних стилів молодшого школяра та його матері впливає на успішність їхньої спільної навчальної роботи. За якими ж параметрами можуть збігатися (або не збігатися) когнітивні стилі матері й дитини? Найважливіші з-поміж них такі: • спрямованість у вивченні матеріалу: від спільних закономірностей до конкретних прикладів або, навпаки, рух від фрагментів до цілого, від елементів до системи; • уміння пов’язувати новий матеріал з уже наявними знаннями; • форма сприйняття матеріалу: абстрактна, така, що спирається на загальні схеми та формули, або конкретна, така, що супроводжується наочними ілюстраціями (або опорою на власний життєвий досвід дитини); • уміння самостійно контролювати виконання домашніх завдань, оцінювати якість своєї роботи; • наявність (або відсутність) схильності до конкретних навчальних предметів; • емоційна насиченість спілкування матері й дитини під час виконання домашніх завдань. Таким чином, конфлікт виникає в тому разі, якщо когнітивні стилі матері й дитини за тими чи іншими параметрами не збігаються. Наприклад, такий конфлікт може мати місце, якщо для дитини характерне узагальнене, глобальне сприйняття проблеми, а для матері — підвищена увага до деталей і частковостей. До аналогічних результатів може призвести прагнення школяра до сприйняття й переробки матеріалу в напрямку від спільного до особистого, тим часом як мати, через свої пізнавальні особливості, вважає за краще пояснювати дитині матеріал, спираючись на конкретні приклади.

До когнітивного конфлікту може призвести переважання  в дитини аналітичного, розсудливого складу розуму, а в мате- рі — підвищеної емоційності, прагнення супроводжувати пояснення конкретними, неістотними деталями. Пізнавальний конфлікт такого роду часто переростає в міжособистісний. Якщо дитина схильна оцінювати виконану нею роботу в цілому, а мати має звичку звертати увагу на окремі, інколи незначні недоліки, то їхня спільна навчальна робота також буде малоефективною. Наслідком когнітивного конфлікту між пізнавальними стратегіями матері й дитини може стати формування негативного ставлення дитини до виконуваної вдома навчальної роботи. Спільне з матір’ю виконання домашніх завдань починає ускладнюватися стійкими конфліктними стосунками між дитиною та дорослим. Щоденна повторюваність таких стосунків може призвести до виникнення в дитини так званого смислового бар’єру, внаслідок чого вона стає менш сприйнятливою до педагогічних і виховних впливів даного дорослого. Підсумок зборів Таким чином, ми розглянули основні напрямки роботи батьків, які допоможуть дитині добре вчитися й підвищувати  її самооцінку.

Підсумок зборів. Таким чином, ми розглянули основні напрямки роботи батьків, які допоможуть дитині добре вчитися й підвищувати її самооцінк

Батьківські  збори

Тема: «Батьки - партнери»

Мета: поєднання зусиль сім’ї та школи та спрямування їх на удосконалення виховання особистості молодшого школяра; формувати провідну національну цінність – родинність; виявляти позитивний досвід сімейного виховання; обговорити проблеми виховання, звернені до джерел народної педагогіки, створити модель спільного дому розуміння, дружби, взаємоповаги, підтримки

Хід зборів

 Слово вчителя.

  У нас знову нетрадиційні збори. Сьогоднішні збори будуть проведені у вигляді тренінгу, бліц-опитування.

Тема, яку розглядаємо, вічна «Батьки - партнери». (слайд 1)

 Вправа на асоціації.

 -З чим асоціюється у вас  вислів «Батьки - партнери».?(Відповіді батьків).

«Знання – це гість, а розум – це хазяїн,

 у добрій спілці жити  треба їм.

 Хто має розум і багато знає, –

 той буде довше сильним і міцним.

 А сила, що без розуму, – недужа,

бо все робити буде навмання.

 Тож для творіння, друже,

 виховуй розум і бери знання».

 Так говорив Давид Гуліо і з цим не можна не погодитись.

Надто складно передбачити майбутнє  дітей, покладати на школу відповідальність забезпечити їх знаннями і вміннями на все життя. Нестабільність світу, інтенсивність соціально-економічних і технологічних змін зумовлюють потребу вчитися впродовж життя. Тому одне з найважливіших завдань –  навчити дитину вчитися. Світ, у якому доведеться жити сучасним дітям, змінюється вчетверо швидше, ніж наші школи. У класи приходять нові покоління, які живуть в інформаційному суспільстві, в цифровому середовищі, тому необхідно переосмислити самоцінність знань. Бажаючи допомогти дитині у навчанні,  слід запастися терпінням, але щодня діяти наполегливо. Відразу передати дітям зернину своїх знань – неважко і приємно. Разом з цим щоденно привчайте дітей до виконання режиму дня, виховуйте організованість, розвивайте мислення, спостережливість, загартовуйте волю, привчайте піклуватись про свій організм. Адже нерідко буває так: дитина здібна, вміє щось робити, але не хоче, і, навпаки, хоче, але в неї зразу не виходить, вона втрачає інтерес, нагромаджує прогалини, і предмет стає незрозумілим, ненависним.(слайд 2)

Гра «Фантазія і творчість»

Мета: залучити батьків до співпраці в групі, виявити  фантазію і творчість готовність до безконфліктного спілкування.

Кожній групі видаються різнокольорові геометричні фігури, за допомогою яких вони створюють композицію.

-         Які фігури переважають?(Круги, квадрати,трикутники поряд із кругами ,закриті прямокутники- готові до співпраці)

-         -Які кольори переважають? (Теплі , світлі  - доброзичливість, повага, любов.)

-         -Які предмети ви бачите?(стійкий контакт із дійсністю, потреба у спілкуванні.)

Статистичні данні:

-         Дитина в середньому має в день тільки 12 з половиною хвилин на спілкування з батьками. Із цього часу вісім з половиною хвилин батьки відводять на різноманітні зауваження ,суперечки з дітьми. На довірливе, дружне спілкування залишається 4 хв.

-         У середньому дитина за день одержує 468 негативних зауважень і лише 32 позитивних

-         Є над чим замислитись?

-         (відео https://www.youtube.com/watch?v=NbfvzrbCMKI   «Дитячі поради для батьків»)

 Про те , як відчуває себе дитина в сім’ї. (Ознайомлення  з  творами дітей «Моя сім’я»)

-У кого твір викликав почуття гордості і  він би хотів поділитися думками дитини з іншими.

 Висновок вчителя: більшість сімей мають дружні стосунки, де панує атмосфера довіри, любові, порозуміння,піклування,але є  такі моменти , які заважають жити дитині радісно,що засмучує дитину- це сварки батьків, обмаль часу для спілкування з нею.

             Бліц – опитування

-У мене гарний настрій, коли......

-Я щаслива, коли..........

 -Найбільше мені подобається......

-Я сумую тоді, коли........

-У мене поганий настрій, коли.....

-Я завжди........

-Я задоволена........

- -Я не буду задоволена.......

-Для мене найважливіше....

-Я ніколи.........

-Я намагаюся.....

-Я уникаю...............

Тестування  «Чи можете ви?»

На кожне запитання відповідайте «так», «ні» або «не знаю».

Запитання

1. У будь-який момент залишити всі свої справи і зайнятися дити­ною?

2.   Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?

3.   Зізнатися дитині в помилці, яку ви допустили стосовно неї?

4.   Вибачитися перед дитиною у випадку своєї неправоти?

5.   Стримати себе, якщо вчинок дитини розлютив вас?

6.   Поставити себе на місце дитини?

7.   Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея?

8.   Розповісти дитині про випадок зі свого дитинства, що показує вас у невигідному світлі?

9.   Завжди утримуватися від слів, здатних боляче вразити дитину?

10. Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за гарне поводження?

11. Надати один день, коли б вона робила все, що їй захочеться і поводила б себе так, як захоче, а ви ні в що не будете втручатися?

12.Не відреагувати, коли ваша дитина вдарила, брутально штовхнула або просто незаслужено скривдила іншу дитину?

13.Устояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це — примха, швидкоплинне бажання?

                                                  Обробка результатів

Підрахуйте бали. Відповідь «так» оцінюється в 3 бали, відповідь «ні» — в 1 бал, відповідь «не знаю» — у 2 бали.

Якщо ви набрали від ЗО до 39 балів, це означає, що дитина — най­більша цінність у вашому житті. Ви прагнете не тільки зрозуміти, але й пізнати її, поважаєте її, дотримуєтесь найбільш прогресивних прин­ципів виховання і постійної лінії поводження. Інакше кажучи, ви дієте правильно і можете сподіватися на гарні результати.

 Сума від 16 до ЗО балів: турбота про дитину для вас питання пер­шорядне. Ви маєте здібності вихователя, але не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часом ви занадто суворі, в інших ви­падках — надмірно м'які, крім того, ви схильні до компромісів, що послабляють виховний ефект. Вам потрібно серйозно задуматися над своїм підходом до виховання дитини.

Менше 16 балів свідчить про те, що перед вами постали серйозні проблеми щодо виховання дитини. Вам бракує або знань, або бажання і прагнення виховувати дитину як особистість, а можливо, і того, й ін­шого. Бажано порадитися і з фахівцями — педагогами і психологами, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості дитини — складний і відповідальний про­цес. Ось чому успішне виконання батьківського обов'язку приносить людині моральне задоволення.

Підсумок.

Найкращий спадок для дітей –не золото та маєтки,а гарне виховання і навчання, підтримка дитини, що є найбільшим багатством, головною запорукою життєвих успіхів. Цей вогонь символізує тепло, яке нас об’єднує, все те, що є гарного є в нас.(Вчитель по колу передає свічу. Кожен з батьків висловлює  побажання всім присутнім, враження від батьківських зборів).(вчитель читає вірш «Батьки і діти»– слайд 5)

БАТЬКАМ ПОТРІБНО ПРИПИНИТИ ЗВИНУВАЧУВАТИ У ВСЬОМУ ВЧИТЕЛІВ

Канадський вчений і багатодітний батько Блейр Кінг зробив для себе відкриття, про яке вирішив поділитися з іншими батькам.

“Я – батько трьох дітей. Моєму синові 8 років, двом донькам – 7 і 4 роки. Моя дружина вже 15 років працює вчителем молодших класів.

За ці роки я вислухав незлічену кількість вчительських історій. Це змусило мене усвідомити деякі речі. Цим я хотів би поділитися з іншими батьками.

Ми завдаємо величезної шкоди нашим дітям. Ми виховуємо покоління людей, які не зможуть досягти успіху в сучасному світі. Ми вчимо їх бути егоцентричними і здаватися, часто навіть не спробувавши щось зробити.

У цій статті я хочу розповісти вам про уроки, які я отримав, поспілкувавшись з великою кількістю вчителів.

Ви не найкращі друзі своєї дитини, ви – її батьки.

Ваше завдання: прищеплювати хороші моделі поведінки і стежити за дотриманням правил. Багато батьків думають, що вони в першу чергу кращі друзі дитини, а вже потім батьки.

Це помилка. Найкращий друг – це людина, яка підтримує вас в хороших і поганих ситуаціях, але друг не може закликати вас до відповідальності за свої дії або до дисципліни. Як раз для цього у нас є батьки.

Усвідомлена безпорадність дітей – це ваша вина.

Є один очевидний недолік, який наше покоління батьків прищепило своїм дітям – це усвідомлена безпорадність.

Суть проблеми в тому, що діти знають, що якщо сказати: “Я не можу це зробити”, їх батько (мати) закінчить завдання замість них. Таким чином, ми виховуємо дітей, які опускають руки після першої ж спроби, або навіть не пробують щось зробити самостійно.

Поразка – це частина дорослішання. Діти повинні навчитися зазнавати невдачі, а потім збиратися, приводити себе в порядок і пробувати знову.

Вони повинні знати, як дотримуватися інструкцій, але вони також повинні знати, що робити, якщо немає інструкцій, а існує тільки поставлене завдання.

Покажіть своїм дітям, що потрібно зробити (або дайте їм інструкції), а потім відступіть і дозвольте їм спробувати себе. Звичайно, вони будуть робити це гірше, ніж ви, але це частина дорослішання. Дайте їм шанс вдосконалюватися, інакше вони ніколи нічому не навчаться.

Найбільше вчителів засмучує дитина, яка навіть не намагається виконати завдання. Але вони бачать таке кожен день, тому що занадто багато батьків виконують всі важкі завдання замість своїх дітей. В результаті їх діти не можуть, не готові, або просто не хочуть самостійно вирішувати проблеми.

Батьки, ви повинні відстоювати своїх дітей, але також повинні підтримувати вчителів своєї дитини.

Багато батьків вважають, що повинні захищати своїх дітей. Це абсолютно вірно. Але пам’ятайте, що ви також повинні підтримувати вчителя. Підтримувати вчителів означає слухати їх і враховувати те, що вони говорять про вашу дитину, тому що, вірите чи ні, ваша дитина може вести себе по-різному у вашій присутності та в навчальному закладі.

Багато батьків також, здається, забувають той факт, що викладачі є професіоналами. Ми всі ходили в школу, але це не означає, що ми фахівці в галузі викладання. Коли ви сперечаєтеся з учителем у присутності своєї дитини, ви говорите дитині, що вчитель не авторитет.

Коли вчитель щось вам розповідає, не запитуйте дитину чи це правда. Вам може здатися, що ви залучаєте чадо в дискусію, але насправді ви ставите під сумнів слова вчителя.

Подивіться на це з боку педагога. Ви, по суті, сказали, що не вірите в те, що сказав учитель, поки це не підтвердить ваша дитина.

Шановні батьки, вчитель не може виховувати вашу дитину!

Багато батьків плекають ілюзію, що вчителі в школі можуть навчити їх дітей усього необхідного для дорослого життя. Але саме ми, батьки, відповідальні за правильне виховання людей. Це не функція шкіл.

Багато батьків кажуть: «Нехай вчитель навчить мою дитину». Ну, давайте полічимо. Вчитель вашої дитини проводить з нею приблизно 7 годин в день, 5 днів на тиждень, приблизно 30 тижнів на рік. Цього часу мало, щоб навчити її правилам поведінки й ще подати навчальну програму!

Саме батьки повинні показувати приклад і викладати своїм дітям важливі життєві уроки. Вчителі можуть доповнювати вас, але саме вас будуть наслідувати ваші діти. Станьте добрим прикладом для наслідування!”

Джерело.

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ НА ТЕМУ: «ПЕРШОЧЕРГОВА ПОТРЕБА УЧНЯ — ЗНАННЯ»

 Мета: активізація батьків щодо участі у вихованні та навчанні учнів; демонстрація батькам значення навчальної домашньої роботи; обговорення проблеми підготовки учнями класу домашніх завдань; визначення можливих шляхів уникнення проблем.

 Обладнання: учнівські твори з теми «Знання — це життя: так чи ні?», висловлювання видатних людей із зазначеної теми, анкети для батьків, анкети для учнів; виставка учнівських зошитів.

 Перебіг зборів

 Батьки сідають за столи, вибираючи зображення геометричних фігур: квадрат, трикутник, коло, зиґзаґ чи прямокутник.

 I. Налаштування на роботу. Мотивація

 Ми почнемо нашу сьогоднішню зустріч із того, що пошлемо один одному добрі думки й добрі почуття. Потрібно мовчки, тільки очима, виразити всім присутнім тут свої побажання.

 Ми всі хочемо, щоб наша дитина добре вчилася. Але чи може вона це? Чи не є наші вимоги завищеними? Від чого це залежить? Чи не занадто багато питань одразу? Давайте разом поміркуємо. Адже ми передаємо дитині в генах не тільки колір волосся і форму очей, але й природні задатки, на базі яких розвиваються здібності до якихось видів діяльності, до навчальних предметів зокрема. Виявляється, низькі успіхи в якомусь предметі є не провиною дитини, а її лихом, спадково переданим. То що ж виходить? Цілком можливо, що дитина теж буде одержувати у школі низькі бали, якщо їх одержували батьки. Але тільки задатками її можливості не визначаються. Проблема дитини сягає корінням у дошкільний період. Уже в 3–4-тижневому віці у череві матері можна навчати дитину рахувати й говорити. Багато батьків не знають, що половина прижиттєвого розвитку закінчується до чотирьох років, ще третина — до восьми, і тільки 20 % залишається на все життя. «Втрачений той час, який ти не використав на навчання»,— говорив Григорій Сковорода. Одна із головних турбот батьків — це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння та навички, необхідні для життя і для майбутнього фаху. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші дні навчання.

 ІІ. Засвоєння нових знань

 1. Ознайомлення з інформацією

 Інтерес до шкільного життя. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного дня, до розповіді дитини про те, що відбувалося у класі, що пояснювали вчителі на уроках, що задали додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі у їхньої дитини, і можуть разом із учителями знайти вихід і допомогти їй. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість одразу ж впадають в око, і, якщо вчасно не звернути уваги на систематичні недоробки під час виконання домашніх завдань, це може призвести до відставання.

 Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини у навчанні й вчасно допомогти їй.

 Виконання домашніх завдань. Син або дочка мають добре засвоїти, що година відпочинку і розваги приходить тільки тоді, коли підготовлені уроки. Інакше дитина може витрачати час на комп’ютер, телепередачі, музику й т. ін., а уроки залишати на потім. Іноді дитина потребує не тільки контролю, але й допомоги з виконання домашнього завдання. Батьки мають показати практичні прийоми його виконання: розібрати з дитиною умову завдання або вправи, допомогти в роботі над картою, підказати, як вивчити вірш, підбадьорити учня, зміцнити його віру у свої сили, послухати його переказ тексту підручника, допомогти знайти відповіді на запитання. Така робота ніколи не буде зайвою, і в остаточному підсумку дитина опанує навички навчальної праці.

 Іноді навчання дається занадто легко. Тоді в дітей з’являється поверхневе ставлення до уроків, вони не докладають до їх виконання багато зусиль. Важливо вчасно помітити такі явища й виробляти у школяра працьовитість.

 Не можна допускати, щоб учень виконував завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати його розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але і в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах тощо. Умови для занять. Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де може готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні мати своє місце. Крім того, учня не слід звільняти від обов’язків самообслуговування і роботи по дому. Для цього теж має бути час у режимі дня.

 Молодші школярі повинні займатися уроками 1,5–2 години, старші —2–3 години на день. Час готування уроків для тих, хто вчиться у першу зміну,— 16–19 годин. Вільний від навчальних занять час — це час для читання, спорту, музики, конструювання, малювання, допомоги родині, суспільно-корисних справ.

 Акуратність — це риса особистості, що виражається в любові до порядку, в ретельності, точності та старанності у справах, а також у зовнішній охайності.

 Батьки повинні вимагати від дітей дбайливого ставлення до навчальних посібників, устаткування, інструментів. Школярі вже самі можуть чистити одяг і взуття, пришивати ґудзики й вішалки, тримати в порядку свої книжки й навчальне приладдя. Ці правила треба постійно нагадувати дітям, доки у них не виробляться стійкі навички й звички. Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошиті й щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно впорається зі своїми обов’язками, з-під її рук вийдуть добротні речі, з такою людиною приємно оточуючим, від неї віє чистотою та охайністю.

 Увага буває мимовільною й довільною. Мимовільна увага привертається до яких-небудь предметів або явищ самих по собі, незалежно від зусиль з нашого боку. Зазвичай це щось яскраве, незвичайне, цікаве.

 2. Тестування батьків «Наскільки ти уважний і кмітливий»

 Учитель ставить батькам жартівливі запитання на кмітливість. Батьки записують свої варіанти відповідей на аркуші паперу.

 Після тестування вчитель оголошує правильні відповіді, а батьки перевіряють свої записи: напроти правильних варіантів ставлять «+», напроти неправильних — «–».

 1. Професор лягає спати о двадцятій годині. Маленьку стрілку будильника він ставить на дев’яту годину. Скільки спав професор? (Одну годину.)

 2. Чи є у календарі Марокко 24 серпня? (Є.)

 3. У вівчаря було 10 овець. Усі, крім дев’яти, померли. Скільки залишилось? (Дев’ять.)

 4. Ви — пілот літака від Парижа до Москви з посадкою в Берліні. Скільки років пілотові? (Стільки, скільки мені зараз.)

 5. Кожен місяць закінчується 30 або 31 числа. У якому місяці є число 28? (У кожному.) 6. Ви заходите до незнайомої кімнати, де є дві лампи — газова і гасова. Що ви засвітите спочатку? (Сірник.)

 7. Один потяг їде з Києва, другий — з Одеси назустріч йому. У першого потяга швидкість втричі більша, ніж у другого. Який із потягів буде далі від Києва, коли вони зустрінуться? (Обидва будуть від Києва на однаковій відстані.)

 8. Батько і син потрапили в автокатастрофу. Батько помер, син — у лікарні. До палати заходить хірург і каже: «Це мій син». Чи може таке бути? (Так, хірург — мати хлопця.)

 9. Палицю треба розпиляти на 12 частин. Скільки буде розпилів? (Одинадцять.)

 10. На руках десять пальців. Скільки пальців на десяти руках? (П’ятдесят.)

 11. Лікар призначає хворому три уколи через кожні півгодини. Протягом якого терміну буде зроблено всі уколи? (Протягом години.)

 Батьки рахують кількість «–» у своїх записах і визначають результат:

 0–2 мінуси — дуже кмітливий і уважний;

 3–4 мінуси — вміє логічно мислити, проте йому не завжди вистачає уваги;

 5–6 мінусів — уважний, але логічні завдання викликають у нього труднощі;

 7–11 мінусів — дуже неуважний. Не вміє зосереджуватись, йому важко побудувати ланцюжок логічних міркувань.

 3. Вчитися на повну силу

 Відповідно до слів видатного українського письменника і вченого І. Я. Франка, наші діти зараз у тій «чвертині життя», коли їм час здобувати знання у наполегливій напруженій праці. І це їхній обов’язок, без виконання якого повною мірою вони не стануть такими повноцінними людьми, якими могли б і мали б стати. Лінуючись учитися, вони не розвинуть у собі всіх можливостей, закладених творцем людини.

 «Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання — це небезпечні близнюки, матір’ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності»,— пише Василь Сухомлинський.

 Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків та можливостей? Деякі батьки припускаються помилки, потураючи дітям ще й у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, сину, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов’язково захоплюватися історією чи літературою.

 До знань не можна ставитися так прагматично: стануть вони у нагоді чи ні у майбутній роботі. Знання потрібні ще й для багатого, всебічного, щасливого духовного життя, не пов’язаного безпосередньо з працею. Не бійтесь того, що вашим дітям важко навчатися. Адже небезпечніше, коли їм занадто легко.

 4. Оголошення підсумків тестування «Урок очима учнів»

 Анкета

 1. Чи подобається вам школа, у якій ви навчаєтеся? Зазначте причину.

 2. На які уроки вам іти не хочеться? Зазначте детально причину.

 3. На які уроки ви йдете із задоволенням?

 4. Чи любите ви читати? Яку останню книжку прочитали (поза шкільною програмою)?

 5. Що подобається на уроці найбільше?

 6. Чи подобається вам відповідати біля дошки або з місця на запитання вчителя?

 7. Чи часто вас запитують?

 8. Якби сьогодні дозволили вільне відвідування уроків, для чого б ви використали час, що звільняється?

 9. Чи добре ви поводитеся на уроках? Оцініть себе за дванадцятибальною системою.

 5. Навчання — важливий спосіб тренування й розвитку уваги у дітей

 Кожен батько бажає виростити свою дитину щасливою, здоровою, розумною, щоб вона вибрала правильний шлях у житті, зуміла самореалізуватися, створити щасливу родину й гідно виховувати дітей. Про це думають усі батьки. Незалежно від того, в якій країні вони живуть, якою мовою говорять, які економічний і політичний лад, кожен батько для своєї дитини бажає кращої долі. Ну а ми з вами знаємо, що діти завжди йдуть далі своїх батьків.

 Молодшим дітям і підліткам властиві нестійкість інтересів, імпульсивність вчинків, схильність відволікатися і відходити від важливих справ. Лише в юнацькому віці, коли визначаються інтереси і прагнення, накопичується досвід зосередженої роботи, увага досягає високого рівня. Важливе завдання батьків — учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях дітей і батьків: прогулянках на природі, догляді за тваринами і рослинами, під час обговорення книжок і телепередач. Батьки повинні в усіх цих справах спонукати дитину відповідати на питання: що? де? коли? скільки? що запам’яталося в передачі, кіно, книзі?

 У школі дитина потрапляє в колектив, і тут вона повинна дотримуватися правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це теж служить вихованню волі, умінню жити серед людей.

 Самообслуговування і праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, долати різні труднощі — і на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокуси, поводитися не так, як хочеться, а так, як необхідно. Пам’ять — це унікальна здатність людського мозку накопичувати величезну кількість вражень, відомостей, знань. Усе випадкове і непотрібне забувається, інакше б пам’ять була дуже перевантажена. Але й важливі відомості можуть забуватися, якщо не тренувати пам’ять. Пам’ять не дана людині від народження, вона разом із нею зростає й розвивається. Розвивати пам’ять дитини — дуже важливе завдання батьків. Іноді батьки дивуються, чому їхня дитина, ставши школярем, погано запам’ятовує й швидко забуває. А справа тут у тому, що з раннього віку дитина не тренує свою пам’ять. Ще до школи треба готувати дітей розширювати їхній кругозір: переказувати казки й дитячі книжки, учити вірші й пісеньки, запам’ятовувати правила гри, прийоми виконання тієї чи іншої роботи, тобто розвивати в них пам’ять.

 6. Гра на увагу (практикум для батьків)

 Перед вами таблиця, у якій довільно розташовані числа від 1 до 40. Усього в таблиці 25 чисел, отже, 15 пропущено. Вам необхідно знайти по черзі ці числа (пошук проводити тільки очима), відповіді записати на аркуші. Відповіді: 2, 6, 7, 10, 15, 16, 18, 20, 22, 28, 30, 34, 36, 37, 39.

 Для того щоб добре запам’ятати формулу, треба розв’язати багато завдань, зробити безліч математичних розрахунків.

 Щоб відтворити текст вірша, треба заучувати його по частинах, а потім кілька разів повторювати вже повністю.

 Дітям часто здається, що вони запам’ятали урок одразу і що вчити його не треба. У таких дітей немає посидючості, вони не привчені напружувати свою пам’ять.

 7. Аналіз анкет учнів

Тестування учнів «Ваше ставлення до навчання»

 (Проводиться напередодні бесіди.)

 1. Чи легко вам учитися?

 а) Так; б) ні;

 в) не дуже.

 2. Чи цікавий для вас процес навчання?

 а) Так;

 б) ні;

 в) вчуся без емоцій.

 3. Якою була ваша успішність у молодших класах?

 а Високою;

 б) середньою;

 в) низькою.

 4. Як змінився рівень вашої успішності порівняно з молодшими класами?

 а) Не змінився;

 б) підвищився;

 в) знизився.

 5. Чи допомагали вам батьки у молодших класах готувати домашні завдання? А тепер?

 а) Я завжди навчався самостійно;

 б) у молодших класах допомагали, тепер — ні;

 в) інколи;

 г) допомагали і допомагають.

 6. Чи багато зусиль докладаєте ви для навчання?

 а) Так;

 б) ні.

 7. Як часто ви готуєте домашні завдання?

 а) Систематично;

 б) час від часу;

 в) не готую.

 8. Чи охоче ви виконуєте домашні завдання? Якби було введено вільне виконання домашніх завдань, чи виконували б ви їх?

 а) Так;

 б) неохоче, з обов’язку;

 в) ні; може, інколи.

 9. Що, на вашу думку, є причиною небажання окремих учнів навчатися?

 а) Зависокі вимоги;

 б) поява інших інтересів;

 в) неусвідомлення мети; г) особистість учителя;

 г) звичайна лінь.

 10. Чи пов’язуєте ви мрію про своє майбутнє з рівнем освіченості?

 а) Так;

 б) ні;

 в) не задумувався над цим.

 11. Чи відчуваєте ви потребу в допомозі?

 а) Так;

 б) ні.

 12. Чи любите ви читати книги?

 а) Так;

 б) ні.

 13. Чи мрієте ви прославитись завдяки своєму розуму?

 а) Так;

 б) це нереально;

 в) ніколи про це не думав;

 г) ні.

 Від родини багато в чому залежить, чи навчиться дитина думати й осмислювати все те, що набуто на уроці, із книг і власних вражень. Це тісно пов’язано з терпінням, посидючістю та уважністю.

 Ми проводимо багато часу на роботі. Здається, головне для нас — дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в дитячій душі, у нас немає. Або робимо це на бігу, поспіхом. І дитина, щоб не засмучувати нас, на питання «Як справи?» відповідає: «Нормально». А що таке нормально? Нормально для кого? Для нас? Для неї?

 Відкладіть справи вбік, притисніть до себе дитину, обніміть її.

 Психологи cтверджують, що для того щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити «Я люблю тебе».

 8. Обговорення ситуацій

 Завдання для батьків (у ролі дітей)

 1. Ви одержали двійку, вам треба пояснити батькам, за що і чому. Вони будуть лаятися.

 2. Ви йдете додому без змінного взуття, у школі забули, а мамі говорите: «Не буду, завтра знайду». 3. Вас мама попросила помити посуд, а прийшов друг із цікавим диском і ви загралися. Як пояснити мамі або батькові, що ви не виконали завдання?

 4. Вам треба пояснити, чому ви почали палити і якомога делікатніше пояснити це батькам.

 5. Ваш учитель подзвонив і розповів мамі (татові), що ви нецензурно висловлюєтеся. Вам іти додому.

 Завдання для дітей (у ролі суворих батьків)

 1. У щоденнику відкрили і побачили, що у вашої дитини «двійка». Вам треба з’ясувати причину і прийняти рішення:

 • поговорю з нею;

 • піду до школи і запитаю вчителя, а дитині скажу, щоб цього більше не повторювалось;

 • подзвоню вчителеві і вивчу з дитиною цю тему;

 • запитаю в дитини, чому так сталося, поясню матеріал;

 • спитаю, за що вона отримана і прийму відповідні рішення;

 • так, з’ясую, на перший раз вибачу.

 2. Дитина прийшла додому без змінного взуття, загубила його в школі. Якою буде ваша реакція?

 • Скажу кілька слів і додам: «Загубив, то загубив»;

 • з’ясую, як воно зникло;

 • відправлю шукати; якщо не знайде, то куплю нове;

 • не дозволю дивитися телевізор, грати на комп’ютері;

 • відправлю до школи шукати;

 • куплю нове.

 3. Ви доручили дитині прибратися і помити посуд, а вона програла у комп’ютер, роботу не виконала. Ваша реакція?

 • Зроблю сам;

 • позбавлю на два тижні комп’ютера і телевізора;

 • проведу бесіду та примушу прибратися знову;

 • відключу комп’ютер і скажу, що отримає морозиво, якщо прибере у хаті, і поясню що комп’ютер шкодить зору;

 • сваритимусь, але потім все одно ми разом приберемо в домі й помиємо посуд. 4. Ваша дитина пробувала палити, і вам сказали про це сусіди. Якою буде ваша реакція?

 • Заспокою сусідів і посварю дитину, потім вона у мене ніколи не закурить;

 • я не можу собі цього уявити, я буду виховувати дитину, щоб її не тягнуло до цього;

 • розповім про шкоду паління, про захворювання легень і т. ін.;

 • забороню прогулянки і телевізор на місяць;

 • скажу, що це погана звичка;

 • скажу, щоб він курив тільки з 18 років.

 5. Ваша дитина нецензурно висловлюється. Що робитимете?

 • Покараю, залишу на тиждень без комп’ютера;

 • покараю і скажу, щоб такого не робила;

 • поясню, що це погано і цього не потрібно робити;

 • коли почую це, буду бити по губах;

 • проведу бесіду і вдома почитаю з ним цікаву книжку.

 9. Обговорення рекомендацій. Значення домашнього завдання у навчальній діяльності

 Заняття в школі може лише надати обмеженому розуму й ніби вдовбати в нього правила, добуті чужим розумінням, але здатність правильно користуватися ними розвиває виключно домашня самостійна праця (І. Кант).

 Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягала більш високих результатів.

 Як визначити реальні можливості кожного учня і створити саме такі умови, за яких навчання ставало б більш успішним?

 Дуже часто розв’язання подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, репетиторстві, що насправді спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальних процесів. Тому часом додаткові заняття є малоефективними, оскільки вони спрямовані на усунення наслідків, а не причин.

 Зараз ми присвятимо увагу Його Величності домашньому завданню. Чому так гостро постає питання виконання домашнього завдання?

 1. Діти навчаються у різних учителів. Кожен предмет має свої специфічні вимоги до підготовки домашніх завдань. Якщо учень не знає чи не засвоїв їх, то стикнеться зі значними труднощами, які позначаться і на його навчальних результатах, і на його фізичному та емоційному стані.

 2. Змінюється ситуація спілкування учня й учителя. Якщо в початковій школі дитина пристосовується до спілкування з одним учителем, то на середньому ступені навчання її завдання ускладнюються, оскільки вона вступає в контакт із великою кількістю дорослих, який не завжди і не відразу буває позитивним. Усе це призводить до зниження успішності, погіршення результатів навчальної діяльності.

 3. Порівняно з початковою школою змінюється сам зміст домашнього завдання. У початковій школі воно більшою мірою було спрямоване на відпрацювання репродуктивних умінь учнів — писати, читати, рахувати. На середньому етапі навчання домашнє завдання має на меті сприяти розвиненню здатності міркувати, аналізувати, робити самостійні висновки.

 Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина або доньку від напруження сил і від переживань. Дітям це завдає великої шкоди, затримує їхній розвиток. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з відповідями домашніх завдань, з готовими творами з літератури.

 Виконання домашніх завдань — це серйозна праця пам’яті, волі, уваги і дитина повинна через це пройти сама, хоча і за допомогою батьків. У чому вона може полягати?

 • В організації робочого місця.

 • У дотриманні режиму дня школяра.

 • У порадах, як правильно готувати уроки.

 Наприклад:

 • не слід підряд виконувати спочатку всі усні завдання, а потім — усі письмові, або спочатку — всі легкі, а потім — усі складні; завдання треба чергувати.

 • розпочинати слід із вивчення правила, закону, теореми, а потім уже виконувати вправи або розв’язувати задачі;

 • через кожні 30–40 хвилин робити перерви на 5–10 хвилин;

 • не треба одразу після школи братися за уроки. Спочатку слід пообідати, відпочити на свіжому повітрі, розважитися;

 • складні завдання слід повторити перед початком уроку;

 • сідати за уроки треба кожного разу в той же самий час. І якщо цих правил дотримуватися регулярно, учень звикне до обов’язку вчити уроки й у школі буде почувати себе спокійно та впевнено.

 10. Інтерпретація результатів психогеометрії

 «Квадрати» — люди, працьовиті, завзяті, витримані та терплячі, цінують порядок, схильні до аналізу, емоційно стримані.

 «Зиґзаґи» — люди із розвинутою інтуїцією, спрямовані в майбутнє й більше цікавляться можливостями, ніж дійсністю.

 «Прямокутник» — символ невизначеності, перехідна форма, яку можуть «носити» інші фігури. Характерні риси — непослідовність і непередбачуваність, низька самооцінка.

 «Трикутники» — люди, породжені бути лідерами, вони енергійні, честолюбні, ставлять перед собою мету, якої, як правило, досягають.

 «Кола» — люди доброзичливі, зацікавлені в гарних міжособистісних відносинах, вища цінність для них — благополуччя близьких людей.

 ІІІ. Підбиття підсумків

 1. Вплив родинної атмосфери на успішність учнів

 1. Чи знаєте ви, від чого залежить психологічний настрій дитини на весь день?

 а) Так;

 б) ні.

 2. Яке запитання ви ставите дитині, коли вона повертається зі школи?

 а) Які оцінки ти сьогодні отримав?

 б) Що було цікавого в школі?

 в) Чи не накоїв ти сьогодні чого-небудь?

 3. Що ви знаєте про те, як слід реагувати на успіхи та невдачі дитини у школі?

 а) Знаю багато, бо багато читав про це;

 б) я мало читав про це;

 в) нічого не знаю.

 4. Чи знаєте ви, що створює в родині атмосферу неспокою, що є перевантаженням для нервової системи дитини?

 а) Так, знаю;

 б) знаю, проте хотілося б дізнатись більше;

 в) не знаю нічого

.5. Чи потрібна вам порада щодо здійснення контролю за роботою дитини вдома і щодо надання їй розумної допомоги?

 а) Так, необхідна;

 б) ні.

 6. Чи вважаєте ви, що підвищені й агресивні інтонації є невід’ємною частиною виховного процесу в родині?

 а) Так, це єдиний засіб впливу на дитину;

 б) так, але я уникаю цього;

 в) ні, це неприпустимо.

 Батьки по черзі говорять, що позитивного вони дізналися під час зборів, визначають для себе термін власної участі в тематичній консультації з обговорюваної проблеми. У ході бесіди визначають необхідність участі окремих дітей у стимулюючих і додаткових заняттях з окремих предметів.

 Аналіз зустрічі з батьками: «З яким настроєм ви йдете додому?».

 2. Рецепт щастя

 Візьміть чашу терпіння, влийте в неї повне серце любові, дві пригорщі щедрості, посипте добротою, плесніть трішки гумору і додайте якомога більше віри. Усе це добре перемішайте. Намастіть на шматок відпущеного вам життя і запропонуйте кожному, кого зустрінете на своєму шляху.

 3. Пам’ятка «Як готувати домашні завдання»

 • Активно працюй на уроці: уважно слухай та відповідай на запитання.

 • Коли щось незрозуміло, не соромся запитувати.

 • Уважно і докладно записуй завдання з кожного предмета.

 • Учись користуватися довідниками та словниками, щоб з’ясовувати значення незнайомих слів і висловів.

 • Навчись знаходити необхідну інформацію за допомогою комп’ютера.

 • Складний матеріал уроку повторюй того ж дня, щоб одразу закріпити його та запам’ятати.

 • Виконуючи домашнє завдання, не лише думай, що треба зробити, а ще й з’ясовуй, за допомогою яких засобів і прийомів цього можна досягти.

 • Не соромся звертатися за допомогою до дорослого та однокласників.

 • Перед виконанням домашньої роботи переконайся в тому, що у щоденнику записані всі завдання. Визнач послідовність виконання завдань і час, потрібний для виконання кожного з них.

 • На письмовому столі має лежати тільки все необхідне для виконання одного завдання, після чого зі столу прибираються вже використані матеріали та готується навчальне приладдя, необхідне для виконання наступного завдання.

 • У процесі підготовки домашнього завдання роби перерви.

 • Вивчаючи заданий матеріал, спочатку його зрозумій, а вже потім запам’ятовуй.

 • Перед виконанням письмової роботи вивчи всі правила, які можуть стати у нагоді.

 • Читаючи підручник, став собі запитання за текстом.

 • Дізнаючись про нові поняття і явища, пов’язуй їх за змістом із уже відомими.

 • Велике завдання розділяй на частини та працюй над кожним з них окремо.

 • Готуйся до творів і доповідей заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження, не залишай таку відповідальну роботу на останній день.

 • Учись користуватися картами й схемами та використовувати їх під час підготовки усних уроків, складати план усної відповіді й перевіряй себе за ними.

 4. На замітку батькам

 • Не перетворюйте виконання дитиною домашніх завдань на засіб катування чи покарання.

 • Формуйте позитивну мотивацію виконання домашнього завдання, його далекі перспективи.

 • Заохочуйте дитину за добре виконане домашнє завдання, радійте її досягненням, пов’язаним із позитивною оцінкою.

 • Допомагайте дитині у виконанні домашнього завдання тільки у надзвичайній ситуації.

 • Не намагайтеся виконувати завдання за свою дитину.

 • Формуйте в дитині культуру розумової праці, цікавтеся, яку додаткову літературу можна використати для якісного виконання домашніх завдань.

 • Використовуйте можливість додаткових і стимулюючих занять у школі, аби знизити навчальне навантаження вдома.

 • Консультуйтеся із учителями-предметниками у випадку, якщо ваша дитина зазнає труднощів з підготовкою домашніх завдань.

 5. Рекомендації батькам учнів середніх класів

 1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

    1.1. побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять тощо); емоційні (демонструйте віру в можливості дитини, не втрачайте надії на успіх, радійте найменшим досягненням, чекаючи на успіх, виявляйте любов і терпіння, не ображайте її у разі невдачі тощо);

    1.2. культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми, касетами; використовуйте магнітофон для навчальних занять, разом дивіться навчально-пізнавальні програми по телевізору, обговорюйте побачене тощо).

 2. Слухайте свою дитину: нехай вона переказує те, що треба заучувати, запам’ятовувати, періодично диктуйте тексти для записування, перевіряйте знання за запитаннями підручника і т. ін.

 3. Регулярно ознайомлюйтеся із розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю і надання можливої допомоги.

 4. Діліться з дітьми знаннями в галузі, у якій ви маєте успіх.

 5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків має бути не оцінка, а знання, навіть якщо сьогодні ними скористатися неможливо. Тому думайте про майбутнє і пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у нагоді.

 Не залишайте поза увагою вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи із успіхами інших, краще порівняйте її із собою — це дає надію.

 6. У середніх класах підлітки можуть виконувати домашні завдання спільно: це підвищує відповідальність, адже завдання виконують не тільки для себе, але й для інших. Наберіться терпіння, коли діти займаються навіть по телефону: уточнюють, обговорюють, сперечаються.

 7. Намагаючись пояснити різні способи виконання завдання, не відмовляйтеся від свого рішення. Це стимулює активність школяра.

 8. Дайте відчути дитині, що любите її незалежно від успішності, помічаєте пізнавальну активність навіть за окремими результатами.

 9. Пам’ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 5–6-х класів повинні працювати до 2,5 годин, 7–8-х — до 3 годин, 8–9-х — до 4 годин. Порівняйте, наскільки близькі ці норми до кількості годин, які витрачає ваша дитина на виконання домашніх завдань. Допомагайте дотримуватися рекомендацій: це важливо для здоров’я, психічної рівноваги та хорошого ставлення дитини до навчання.

 Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

 6. Принципи відносин батьків із дітьми

 • Я хочу, щоб мене любили. Тому я буду відкритий моїм дітям.

 • Я так мало знаю про складні лабіринти дитинства, тому я буду із задоволенням учитися в дітей.

 • Я найкраще засвоюю знання, отримані в результаті власних зусиль, тому я об’єднаю свої зусилля із зусиллями дитини.

 • Я люблю, щоб мене приймали таким, який я є, тому я буду прагнути співпереживати дитині й цінувати її.

 • Я — єдиний, хто може прожити моє життя, тому я не буду прагнути до того, щоб управляти життям дитини.

 • Я черпаю надію і волю до життя всередині себе, тому я буду визнавати й підтверджувати почуття самостійності дитини.

 • Я почуваю страх, коли я беззахисний, тому я буду торкатися внутрішнього світу дитини із добротою, ніжністю.

 • Я не можу повністю відгородити дитину від страху, болю, розчарування й стресів, тому я буду намагатися пом’якшувати удари.

 7. Правила спілкування

 • Можна виражати своє невдоволення окремими діями дитини, але не самою дитиною.

 • Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними або неприпустимими вони не були.

 • Невдоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно перейде у неприйняття її.

 • Покажіть дитині, що ви її поважаєте. Допомагають тільки висловлені вголос компліменти, а не те, що ви, можливо, думаєте, але не говорите.

 • Зберігайте дружелюбний тон!

 • Визнайте дитину тут і зараз, на основі реальних подій.

Батьківські збори-практикум: Як допомогти дитині стати уважною?

Мета:

1) познайомити батьків з поняттям «увага» і його основними властивостями;

2) вивчити в ході зборів ігрові вправи й ігри, які сприяють розвитку уваги в учнів

Учасники: класний керівник, батьки учнів

Підготовча робота

1. Запрошення батьків на збори

2. Проведення анкетування для батьків

Анкета для батьків

1. Чи часто ваша дитина відволікається під час виконання завдань

( підкресліть одну із запропонованих відповідей)?

- так

- важко сказати ( і так, і ні)

- ні

2. Чи можна назвати вашу дитину зосередженою, посидющою, уважною?

- так

- важко сказати ( і так, і ні)

- ні

3. Що ви робите для того, щоб у вашої дитини розвивалася увага?

      I.                Повідомлення теми й цілей батьківських зборів

- Тема наших батьківських зборів сьогодні «Як допомогти дитині стати уважною».

    Мета зборів:

1) познайомити вас шановні батьки з поняттям уваги і його основних властивостей;

2) вивчити в ході зборів ігрові вправи й ігри, які сприяють розвитку уваги в учнів

- Сьогодні ми з вами будемо працювати під таким девізом:

П - повага

Д - довіра

В - відповідальність.

   II.            Гра «Компліменти»

-         Для того, щоб підняти настрій пограємо у гру «Компліменти»

-         Для цього вам потрібно встати. У кого стрічка , той говорить комплімент, а назад приємні побажання.

-          

III.            Гра «Чоловічки»

-         А зараз кожен отримає аркуш паперу і за зразком сформулюйте свою дитину. У кого хлопчики – синій папір, у кого  дівчатка - рожевий.

-         Зазначте на фігурці такі дані Вашої дитини:

ім’я; друг; страва; що не любить; захоплення; гра; мрія.

-         Ми перевіримо самі себе: чи уважні Ви до своєї дитини.

IV.            Гра «Сонечко і хмарка»

-         Кожен із вас знає свою дитину, як вона поводиться вдома. Інколи у шкільному колективі все відбувається по-іншому. Для того, щоб краще пізнати вашу дитину нам потрібно, щоб ви написали позитивні риси вашої дитини(обговорення), та негативні риси. Формуємо сонечко із промінчиків позитивних якостей, а хмарку з крапельками дощу  з негативних якостей.

    V.            Робота в групах

Батьківським групам пропонується продовжити наступну фразу:

« Уважна дитина- це ...» (Час для виконання завдання- 3 хв).

Представник кожної групи читає вголос колективно запропоновану фразу.

Класний керівник узагальнює думку учасників зборів.

     Голова батьківського комітету класу виступає з повідомленням про результати анкетування батьків (Додаток 1) і пропонує більш детально розібратися на цих зборах у тім, що таке увага і як її розвивати.

VI.            Модель сучасного учня

-         Оскільки  наші діти, це діти XXI, вони отримують знання, не лише від вчителя , але й черпають їх із інших джерел.

-         Ваше завдання намалювати на фліп-чарті модель сучасного учня(який він є).

-         Для цього ми ділимося на групи по кольору вашого буклета.

-         А зараз представляємо своїх учнів (хлопчиків та дівчаток) виберіть капітана, який розповість про сучасного учня.

VII    

VII            Теоретична частина

-         Успіхи нашої дитини в навчанні й інших видах діяльності багато в чому залежить від сформованості в неї здатності бути уважною

-         Давайте згадаємо вірш С. Маршака:

Жил человек рассеянный

На улице Бассейной.

Сел он утром на кровать,

Стал рубашку надевать,

В рукава просунул руки -

Оказалось, это брюки.

Вот какой рассеянный

С улицы Бассейной!

Надевать он стал пальто -

Говорят ему: не то.

Стал натягивать гамаши -

Говорят ему: не ваши.

Вот какой рассеянный

С улицы Бассейной!

Вместо шапки на ходу

Он надел сковороду.

Вместо валенок перчатки

Натянул себе на пятки.

-         Як часто наші діти схожі на таку неуважну людину. Нерідко через недолік уваги дитині важко вчитися в школі. Маленький учень, немов не чує й не бачить того, що він повинен засвоїти й запам'ятати. У старших класах йому стає сутужніше, тому що потребуюча запам'ятовування інформація рясна й різноманітна

-         Що ж таке увага?

Увага - це здатність людини зосередитися на певних об'єктах і явищах. З навколишнього світу на нас одночасно впливає велика кількість джерел інформації. Засвоїти всю вступну інформацію неможливо, та й не потрібно. Але виділити з її корисну, значиму в цей момент, важливу для прийняття правильних рішень зовсім необхідно. Цю функцію психічної діяльності й виконує увага.

Охарактеризуємо основні властивості уваги, до яких ставляться

концентрація,

обсяг,

стійкість,

розподіл

перемикання

-         Концентрація уваги- уміння зосередитися на потрібному об'єкті, окремих його частинах або ознаках, здатність вникнути завдання. Людина з високою концентрацією уваги звичайно відрізняється гарною спостережливістю, організованістю. І навпаки, людина, у якого слабко розвинене ця властивість буває неуважною, незібраною.

-         Обсяг уваги характеризується кількістю одночасно сприйманих і утримуваних у свідомості об'єктів. Для дітей 7 років число таких об'єктів коливається від трьох до п'яти. При гарному обсязі уваги дитині легше робить операції порівняння, аналізу, узагальнення, класифікації. Якщо в дитини недостатній обсяг уваги, то йому важко одночасно побачити, усвідомити всі необхідні ознаки речей або явищ, і в такому випадку помилки в рішенні поставленого завдання досить імовірні.

-         Стійкість уваги - це одночасна увага до двох або декількох об'єктів при одночасному виконанні дій з ними або спостереження за ними. Про особливості розподілу уваги судять по тому, легко або із працею дитині вдається робити кілька справ одночасно: писати лист і розмовляти, вирішувати завдання й відповідати на питання, займатися роботою й спостерігати за навколишнім і т.п. чи легко сприймаються й запам'ятовуються додаткові роз'яснення й випадні зауваження вчителя й батьків.

-         Перемикання уваги - це переміщення уваги з одного об'єкта на інший або з однієї діяльності на іншу у зв'язку з постановкою нового завдання. Про індивідуальні особливості перемикання уваги можна судити по тому, наскільки швидко дитина переходить від одного заняття до іншого, чи легко починає нову справу, втягується в роботу, чи може швидко закінчити яке-небудь завдання або постійно вертається до нього у своїх думках або діях.

-         Увага - це не раз і назавжди дана якість. Увагу можна й потрібно розвивати! Молодшому школяру це зробити дуже важко. Якщо необхідно допомогти навчитися керувати своєю увагою, то головними помічниками дитині можуть стати мама й тато.

-         До числа ефективних засобів розвитку уваги й інших пізнавальних процесів особистості молодшого школяра ставляться ігри й ігрові вправи. З деякими з них я пропоную, познайомитися на наших батьківських зборах

IX.             Практична частина.

Учитель групам батьків роздає аркуші з описом ігор або ігрових вправ для розвитку уваги. Протягом 5-10 хвилин члени кожної мікрогрупи знайомляться з їхнім змістом і готовлять виступ, у якому необхідно коротко розповісти про те, як проводяться ці ігри з дітьми.

Одну з ігор, яка найбільше сподобалася, мікрогрупа демонструє. У ній можуть брати участь члени даної групи або всіх учасників батьківських зборів

      Гра « ПОВТОРИ ШВИДКО ».

Ведучий домовляється із граючими, щоб вони повторювали за ним будь-які слова тільки тоді, коли він вимовляє слово «повторіть». Далі йде швидкий діалог-«перестрілка»:

- Ну почали! Повторіть - «стіл».

Граючі повторюють: « Стіл».

- Повторіть - «Вікно».

Граючі говорять: «Вікно».

- Скажіть - «Вулиця». Швидко - «кішка» і т. д.

      Гра « НЕ ЗІБ'ЮСЯ».

По сигналу граючий починає рахунок до 30. Числа, що містять 3 або діляться на 3, називати не можна. Замість того щоб їх називати, той хто грає підстрибує. Самий уважний гравець той, хто не вимовив заборонене число й вчасно підстрибнув. Умови гри можна міняти, наприклад, не можна називати числа, що містять цифру 5 або, що діляться на 5, замість назви говорити слово «гоп» і т. д.

Гра «ПІВ СЛОВА ЗА ВАМИ».

Учасники гри стають у коло й перекидають один одному м'яч. При цьому той,  хто кидає голосно говорить половину якого-небудь слова, а той, хто ловить, повинен назвати його другу половину. Наприклад, паро-віз, теле-фон, і т.д. Кидати м'яч можна будь-якому гравцеві. Відповідати потрібно швидко.

Ігрова вправа «ХТО УВАЖНИЙ?».

Я пропоную вам, шановні батьки, уважно прослухати казку «Лисеня й жабеня» Г.Юдина й підрахувати в ній кількість слів зі звуком «л».

У лісі у великій калюжі, жило маленьке жабеня, що дуже любив ліпити із глини. Вилізе з калюжі, набере глини й сидить ліпить. Спочатку він ліпив плюшки. Потім став ліпити колобки й лимончики. Потім зліпив слона й уже після цього - лева на лижах і коня у човні. Звірі дивилися, сміялися й ласкаво гладили жабеняти по спині. Тільки одне лисеня приходив, усе ламав, так ще й дражнився:

-Зеленіше всіх зеленок - банькувате жабеня! І це тривало до тих пір, поки лисеня не виросло

Прийшов він один раз до калюжі, сів поруч із жабеням, довго дивився, як він ліпить, і смутно сказав:

- Я теж раніше ліпив, так тільки в мене нічого не виходило

- Нічого! - сказало жабеня. - Ти не засмучуйся! Зате ти риєш самі хитрі нори

    X.            Заключний етап

-         Як рішення батьківських зборів я пропоную вам наступні рекомендації («Пам'ятки батькам») (Додаток 2):

1.     Допоможіть вашим дітям стати уважними;

2.     Здобувайте, читайте й використовуйте книги, у яких можна знайти вправи й ігри, що сприяють розвитку уваги;

3.     Грайте разом з дітьми в різні ігри, що розвивають всі властивості уваги;

4.     Навчайте грати в шахи й шашки, адже ці ігри називають «школою уваги»;

5.     Не забувайте про спортивні й рухливі ігри, завдяки яким можна розвивати не тільки силу й спритність, але й увага, уяву, швидкість мислення;

6.     Вчіть дітей бути спостережливими – такими, що вміють зважати на зміни, що відбуваються в навколишньому світі, бачити незвичайне у звичайному, незнайоме в знайомому.

XI.            Оцінка

-         У висновку зборах я пропоную представникам кожної робочої групи продовжити фразу: « Сьогодні на батьківських зборах ми зрозуміли, що увага...»

XII.            Рефлексія

Батькам пропонується оцінити інформацію, отриману на зборах одним із трьох цеглинок лего червоного, жовтого, зеленого кольору.

-         Червоний колір - «вважаю інформацію, отриману на зборах корисною»;

-         жовтий колір - «вважаю інформацію, отриману на зборах недостатньо корисною»;

-         зелений колір - « мені на зборах було не цікаво».

XII            Хвилина подяки.

-         Шановні батьки, я дякую вам за активну участь у роботі зборів і бажаю вам успіхів у вихованні дітей!

Гра « ПОВТОРИ ШВИДКО ».

Ведучий домовляється із граючими, щоб вони повторювали за ним будь-які слова тільки тоді, коли він вимовляє слово «повторіть». Далі йде швидкий діалог-«перестрілка»:

- Ну почали! Повторіть - «стіл».

Граючі повторюють: « Стіл».

- Повторіть - «Вікно».

Граючі говорять: «Вікно».

- Скажіть - «Вулиця». Швидко - «кішка» і т. д.

       Гра « НЕ ЗІБ'ЮСЯ».

По сигналу граючий починає рахунок до 30. Числа, що містять 3 або діляться на 3, називати не можна. Замість того щоб їх називати, той хто грає підстрибує. Самий уважний гравець той, хто не вимовив заборонене число й вчасно підстрибнув. Умови гри можна міняти, наприклад, не можна називати числа, що містять цифру 5 або, що діляться на 5, замість назви говорити слово «гоп» і т. д.

Гра «ПІВ СЛОВА ЗА ВАМИ».

Учасники гри стають у коло й перекидають один одному м'яч. При цьому той,  хто кидає голосно говорить половину якого-небудь слова, а той, хто ловить, повинен назвати його другу половину. Наприклад, паро-віз, теле-фон, і т.д. Кидати м'яч можна будь-якому гравцеві. Відповідати потрібно швидко.

         Ігрова вправа «ХТО УВАЖНИЙ?».

Я пропоную вам, шановні батьки, уважно прослухати казку «Лисеня й жабеня» Г.Юдина й підрахувати в ній кількість слів зі звуком «л».

У лісі у великій калюжі, жило маленьке жабеня, що дуже любив ліпити із глини. Вилізе з калюжі, набере глини й сидить ліпить. Спочатку він ліпив плюшки. Потім став ліпити колобки й лимончики. Потім зліпив слона й уже після цього - лева на лижах і коня у човні. Звірі дивилися, сміялися й ласкаво гладили жабеняти по спині. Тільки одне лисеня приходив, усе ламав, так ще й дражнився:

-Зеленіше всіх зеленок - банькувате жабеня! І це тривало до тих пір, поки лисеня не виросло

Прийшов він один раз до калюжі, сів поруч із жабеням, довго дивився, як він ліпить, і смутно сказав:

- Я теж раніше ліпив, так тільки в мене нічого не виходило

- Нічого! - сказало жабеня. - Ти не засмучуйся! Зате ти риєш самі хитрі нори

Анкета для батьків

1. Чи часто ваша дитина відволікається під час виконання завдань?

( підкресліть одну із запропонованих відповідей)

ü так

ü важко сказати ( і так, і ні)

ü ні

2. Чи можна назвати вашу дитину зосередженою, посидющою, уважною?

ü так

ü важко сказати ( і так, і ні)

ü ні

3. Що ви робите для того, щоб у вашої дитини розвивалася увага?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ

«Як допомогти дитині стати уважною»

1.     Допоможіть вашим дітям стати уважними;

2.     Здобувайте, читайте й використовуйте книги, у яких можна знайти вправи й ігри, що сприяють розвитку уваги;

3.     Грайте разом з дітьми в різні ігри, що розвивають всі властивості уваги;

4.     Навчайте грати в шахи й шашки, адже ці ігри називають «школою уваги»;

5.     Не забувайте про спортивні й рухливі ігри, завдяки яким можна розвивати не тільки силу й спритність, але й увага, уяву, швидкість мислення;

6.     Вчіть дітей бути спостережливими – такими, що вміють зважати на зміни, що відбуваються в навколишньому світі, бачити незвичайне у звичайному, незнайоме в знайомому.

                               Батьківські збори "Сім помилок у спілуванні з дитиною"

                       

                    Батьківські збори "Роль книги у розвитку інтелектуальних умінь дитини"

                                       

                                              Загальні положення щодо ведення зошита