Щоб вчитись гарно, вчитись треба весело! Щось мусить дитину захопити, здивувати, зацікавити. Особливо протягом перших років навчання. Дитина краще запам’ятає емоції, ніж фактичний зміст матеріалу. На мою думку, основне завдання вчителя – це проводити такі уроки, на яких учні будуть максимально засвоювати матеріал. А це можливо лише тоді, коли уроки по-справжньому цікаві дітям. Завдання вчителя – захопити, а не розважити, навчити й розвивати, а не нашкодити. Нудьга на уроці – один з недоліків праці вчителя. Щоб полегшити процес опанування учнями матеріалу можна застосовувати різні методи і прийоми. Одним з них, які я застосовую. є використання технології «сторітелінг». Сторітелінг (у перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати; отже, сторітелінг – це розповідь історій) – це мистецтво захоплюючої розповіді та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача. Найчастіше використовую сторітелінг на уроках з читання на етапі мотивації навчальної діяльності (щоб викликати пізнавальний інтерес, позитивні емоції учнів), а також на етапі закріплення та осмислення нового матеріалу.
Сторітелінг – це творча розповідь. в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Наприклад, перед знайомством з легендою «Річка Золота липа» діти складали міні-історію зі словами: пан, липа, річка, золото. Перед опрацюванням казки Ольги Шипшини «Пісня для грибниці» створювали міні-історію із «зайвими» словами: тіточка, ґрунт, джем тощо. Учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх. Технологія сторітелінгу є цікавою, оскільки форма розповіді історій розвиває в учнів уяву та логіку.
Немає коментарів:
Дописати коментар